Luke 20

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

És lőn azok közül a napok közül egyen, mikor ő a népet tanítá a templomban, és és az evangyéliomot hirdeté, előállának a főpapok és az írástudók a vénekkel egybe,

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

És mondának néki, így szólván: Mondd meg nékünk, micsoda hatalommal cselekszed ezeket? vagy ki az, a ki néked ezt a hatalmat adta?

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Felelvén pedig, monda nékik: Én is kérdek egy dolgot tőletek; mondjátok meg azért nékem:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

A János keresztsége mennyből vala-é, vagy emberektől?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Azok pedig tanakodának magok közt, mondván: Ha *ezt* mondjuk: Mennyből; *azt* fogja mondani: Miért nem hittetek tehát néki?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

Ha pedig *ezt* mondjuk: Emberektől; az egész nép megkövez minket: mert meg van győződve, hogy János próféta volt.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

Felelének azért, hogy ők nem tudják, honnét *vala.*

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

És Jézus monda nékik: Én sem mondom meg néktek, micsoda hatalommal cselekszem ezeket.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

És kezdé a népnek e példázatot mondani: Egy ember plántála szőlőt, és kiadá azt munkásoknak, és hosszú időre elutazék.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

És annak idején elküldé szolgáját a munkásokhoz, hogy adjanak néki a szőlő gyümölcséből; a munkások pedig azt megvervén, üresen bocsáták el.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

És még másik szolgát is külde; de azok azt is megvervén és meggyalázván, üresen bocsáták el.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

És még harmadikat is külde; de azok azt is megsebesítvén, kiveték.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Monda azért a szőlőnek ura: Mit cselekedjem? Elküldöm az én szerelmes fiamat: talán azt, ha látják, megbecsülik.

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

De mikor azt látták a munkások, tanakodának egymás közt, mondván: Ez az örökös; jertek, öljük meg őt, hogy a miénk legyen az örökség!

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

És kivetvén őt a szőlőből, megölék. Mit cselekszik azért a szőlőnek ura azokkal?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Elmegy és elveszti azokat a munkásokat, és a szőlőt másoknak adja. És mikor ezt hallották, mondának: Távol legyen *az!*

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Ő pedig reájok tekintvén, monda: Mi az tehát, a mi meg van írva: A mely követ az építők megvetettek, az lett a szegelet fejévé?

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Valaki erre a kőre esik, szétzúzatik; a kire pedig ez esik reá, szétmorzsolja azt.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

És igyekeznek vala a főpapok és az írástudók kezeiket ő reá vetni azon órában; de félének a néptől; mert megérték, hogy ő ellenök mondta e példázatot.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Annakokáért vigyázván ő reá, leselkedőket küldének ki, a kik igazaknak tetteték magokat, hogy őt megfogják beszédében; hogy átadják a felsőbbségnek és a helytartó hatalmának.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Kik megkérdezék őt, mondván: Mester, tudjuk, hogy te helyesen beszélsz és tanítasz, és személyt nem válogatsz, hanem az Istennek útját igazán tanítod:

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Szabad-é nékünk adót fizetnünk a császárnak, vagy nem?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Ő pedig észrevévén álnokságukat, monda nékik: Mit kísértetek engem?

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Mutassatok nékem egy pénzt; kinek a képe és felirata van rajta? És felelvén, mondának: A császáré.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Ő pedig monda nékik: Adjátok meg azért a mi a császáré, a császárnak, és a mi az Istené, az Istennek.

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

És nem tudták őt megfogni beszédében a nép előtt; és csodálkozván az ő feleletén, elhallgatának.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Hozzá menvén pedig a sadduczeusok közül némelyek, a kik tagadják, hogy van feltámadás, megkérdék őt,

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Mondván: Mester, Mózes megírta nékünk, ha valakinek testvére meghal, kinek felesége volt, és magzatok nélkül hal meg, hogy annak testvére elvegye *annak* feleségét, és támasszon magot az ő testvérének.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Hét testvér vala azért: és az első feleséget vévén, meghalt magzatok nélkül;

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

A másik vevé el azért annak feleségét, és az *is* magzatok nélkül halt meg;

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Akkor a harmadik vette el azt; és hasonlóképen mind a heten is; és nem hagytak magot, és meghaltak.

А по всіх умерла й жінка.

Mind ezek után pedig meghalt az asszony is.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

A feltámadáskor azért kinek a felesége lesz közülök? mert mind a hétnek felesége volt.

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

És felelvén, monda nékik Jézus: E világnak fiai házasodnak és férjhez adatnak:

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

De a kik méltókká tétetnek, hogy ama világot elvegyék, és a halálból való feltámadást, sem nem házasodnak, sem férjhez nem adatnak:

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

Mert meg sem halhatnak többé: mert hasonlók az angyalokhoz; és az Isten fiai, mivelhogy a feltámadásnak fiai.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Hogy pedig a halottak feltámadnak, Mózes is megjelentette a csipkebokornál, mikor az Urat Ábrahám Istenének és Izsák Istenének és Jákób Istenének mondja.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Az Isten pedig nem a holtaknak, hanem az élőknek *Istene:* mert mindenek élnek ő néki.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Felelvén pedig némelyek az írástudók közül, mondának: Mester, jól mondád!

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

És többé semmit sem mertek tőle kérdezni.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Monda pedig nékik: Mimódon mondják, hogy a Krisztus Dávidnak fia?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

Holott maga Dávid mondja a zsoltárok könyvében: Monda az Úr az én Uramnak, ülj az én jobbkezem felől,

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Míglen vetem a te ellenségeidet a te lábaid alá zsámolyul.

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

Dávid azért Urának mondja őt, mimódon fia tehát néki?

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

És az egész nép hallására monda az ő tanítványainak:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

Oltalmazzátok meg magatokat az írástudóktól, kik hosszú köntösökben akarnak járni, és szeretik a piaczokon való köszöntéseket, és a gyülekezetekben az első űlést, és a lakomákon a főhelyeket;

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Kik az özvegyeknek házát felemésztik, és színből hosszan imádkoznak; ezek súlyosabb ítélet alá esnek.