Job 17

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

Mein Geist ist verstört, meine Tage erlöschen, die Gräber sind für mich.

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

Sind nicht Spöttereien um mich her, und muß nicht mein Auge weilen auf ihren Beleidigungen?

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

Setze doch ein, leiste Bürgschaft für mich bei dir selbst! wer ist es sonst, der in meine Hand einschlagen wird?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Denn ihre Herzen hast du der Einsicht verschlossen; darum wirst du ihnen nicht die Oberhand geben.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Wenn einer die Freunde zur Beute ausbietet, so werden die Augen seiner Kinder verschmachten.

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

Und er hat mich hingestellt zum Sprichwort der Völker, und ich bin zum Anspeien ins Angesicht.

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Und mein Auge ist trübe geworden vor Gram, und wie der Schatten sind alle meine Glieder.

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

Die Aufrichtigen werden sich hierüber entsetzen, und der Schuldlose wird aufgebracht werden über den Ruchlosen.

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

Doch der Gerechte wird an seinem Wege festhalten, und der an Händen Reine wird an Stärke zunehmen.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

Aber ihr alle, kommet nur wieder heran! und einen Weisen werde ich nicht unter euch finden.

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Meine Tage sind vorüber, zerrissen sind meine Pläne, das Eigentum meines Herzens.

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Die Nacht machen sie zum Tage, das Licht nahe vor lauter Finsternis.

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Wenn ich hoffe, so ist der Scheol mein Haus, in der Finsternis bette ich mein Lager.

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

Zur Verwesung rufe ich: Du bist mein Vater! zu dem Gewürm: Meine Mutter und meine Schwester!

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

Wo denn also ist meine Hoffnung? ja, meine Hoffnung, wer wird sie schauen?

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Sie fährt hinab zu den Riegeln des Scheols, wenn wir miteinander im Staube Ruhe haben.