Psalms 102

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Prière d'un malheureux, lorsqu'il est abattu et qu'il répand sa plainte devant l'Eternel. Eternel, écoute ma prière, Et que mon cri parvienne jusqu'à toi!

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Ne me cache pas ta face au jour de ma détresse! Incline vers moi ton oreille quand je crie! Hâte-toi de m'exaucer!

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Car mes jours s'évanouissent en fumée, Et mes os sont enflammés comme un tison.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Mon coeur est frappé et se dessèche comme l'herbe; J'oublie même de manger mon pain.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Mes gémissements sont tels Que mes os s'attachent à ma chair.

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Je ressemble au pélican du désert, Je suis comme le chat-huant des ruines;

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Je n'ai plus de sommeil, et je suis Comme l'oiseau solitaire sur un toit.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Chaque jour mes ennemis m'outragent, Et c'est par moi que jurent mes adversaires en fureur.

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Je mange la poussière au lieu de pain, Et je mêle des larmes à ma boisson,

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

A cause de ta colère et de ta fureur; Car tu m'as soulevé et jeté au loin.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Mes jours sont comme l'ombre à son déclin, Et je me dessèche comme l'herbe.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Mais toi, Eternel! tu règnes à perpétuité, Et ta mémoire dure de génération en génération.

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Tu te lèveras, tu auras pitié de Sion; Car le temps d'avoir pitié d'elle, Le temps fixé est à son terme;

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Car tes serviteurs en aiment les pierres, Ils en chérissent la poussière.

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Alors les nations craindront le nom de l'Eternel, Et tous les rois de la terre ta gloire.

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Oui, l'Eternel rebâtira Sion, Il se montrera dans sa gloire.

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Il est attentif à la prière du misérable, Il ne dédaigne pas sa prière.

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Que cela soit écrit pour la génération future, Et que le peuple qui sera créé célèbre l'Eternel!

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Car il regarde du lieu élevé de sa sainteté; Du haut des cieux l'Eternel regarde sur la terre,

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

Pour écouter les gémissements des captifs, Pour délivrer ceux qui vont périr,

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

Afin qu'ils publient dans Sion le nom de l'Eternel, Et ses louanges dans Jérusalem,

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

Quand tous les peuples s'assembleront, Et tous les royaumes, pour servir l'Eternel.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Il a brisé ma force dans la route, Il a abrégé mes jours.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Je dis: Mon Dieu, ne m'enlève pas au milieu de mes jours, Toi, dont les années durent éternellement!

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Tu as anciennement fondé la terre, Et les cieux sont l'ouvrage de tes mains.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Ils périront, mais tu subsisteras; Ils s'useront tous comme un vêtement; Tu les changeras comme un habit, et ils seront changés.

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Mais toi, tu restes le même, Et tes années ne finiront point.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Les fils de tes serviteurs habiteront leur pays, Et leur postérité s'affermira devant toi.