Job 6

А Йов відповів та й сказав:

Job prit la parole et dit:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Oh! s'il était possible de peser ma douleur, Et si toutes mes calamités étaient sur la balance,

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Elles seraient plus pesantes que le sable de la mer; Voilà pourquoi mes paroles vont jusqu'à la folie!

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Car les flèches du Tout-Puissant m'ont percé, Et mon âme en suce le venin; Les terreurs de Dieu se rangent en bataille contre moi.

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

L'âne sauvage crie-t-il auprès de l'herbe tendre? Le boeuf mugit-il auprès de son fourrage?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Peut-on manger ce qui est fade et sans sel? Y a-t-il de la saveur dans le blanc d'un oeuf?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Ce que je voudrais ne pas toucher, C'est là ma nourriture, si dégoûtante soit-elle!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Puisse mon voeu s'accomplir, Et Dieu veuille réaliser mon espérance!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Qu'il plaise à Dieu de m'écraser, Qu'il étende sa main et qu'il m'achève!

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Il me restera du moins une consolation, Une joie dans les maux dont il m'accable: Jamais je n'ai transgressé les ordres du Saint.

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Pourquoi espérer quand je n'ai plus de force? Pourquoi attendre quand ma fin est certaine?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Ma force est-elle une force de pierre? Mon corps est-il d'airain?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Ne suis-je pas sans ressource, Et le salut n'est-il pas loin de moi?

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Celui qui souffre a droit à la compassion de son ami, Même quand il abandonnerait la crainte du Tout-Puissant.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Mes frères sont perfides comme un torrent, Comme le lit des torrents qui disparaissent.

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Les glaçons en troublent le cours, La neige s'y précipite;

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Viennent les chaleurs, et ils tarissent, Les feux du soleil, et leur lit demeure à sec.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Les caravanes se détournent de leur chemin, S'enfoncent dans le désert, et périssent.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Les caravanes de Théma fixent le regard, Les voyageurs de Séba sont pleins d'espoir;

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Ils sont honteux d'avoir eu confiance, Ils restent confondus quand ils arrivent.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Ainsi, vous êtes comme si vous n'existiez pas; Vous voyez mon angoisse, et vous en avez horreur!

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Vous ai-je dit: Donnez-moi quelque chose, Faites en ma faveur des présents avec vos biens,

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Délivrez-moi de la main de l'ennemi, Rachetez-moi de la main des méchants?

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Instruisez-moi, et je me tairai; Faites-moi comprendre en quoi j'ai péché.

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Que les paroles vraies sont persuasives! Mais que prouvent vos remontrances?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Voulez-vous donc blâmer ce que j'ai dit, Et ne voir que du vent dans les discours d'un désespéré?

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Vous accablez un orphelin, Vous persécutez votre ami.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Regardez-moi, je vous prie! Vous mentirais-je en face?

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Revenez, ne soyez pas injustes; Revenez, et reconnaissez mon innocence.

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Y a-t-il de l'iniquité sur ma langue, Et ma bouche ne discerne-t-elle pas le mal?