Psalms 102

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Raadollisen rukous, kuin hän murheissansa on, ja valituksensa Herran eteen vuodattaa. Herra, kuule minun rukoukseni, ja anna minun huutoni tykös tulla!

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Älä kasvojas minulta peitä hädässä: kallista korvas minun puoleeni; koska minä sinua rukoilen, niin kuule pian minun rukoukseni.

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Sillä minun päiväni ovat kuluneet niinkuin savu, ja minun luuni ovat poltetut niinkuin kekäle.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Minun sydämeni on lyöty ja kuivettunut niinkuin heinä, niin että minä myös unohdan leipäni syödä.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Minun luuni tarttuvat lihaani huokauksestani.

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Minä olen niinkuin ruovonpäristäjä korvessa: minä olen niinkuin hyypiä hävitetyissä kaupungeissa.

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Minä valvon, ja olen niinkuin yksinäinen lintu katon päällä.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Joka päivä häpäisevät viholliseni minua, ja jotka minua syljeskelevät, vannovat minun kauttani.

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Sillä minä syön tuhkaa niinkuin leipää, ja sekoitan juomani itkulla,

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

Sinun uhkaukses ja vihas tähden, ettäs minun nostanut olet ja paiskannut maahan.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Minun päiväni ovat kuluneet niinkuin varjo, ja minä kuivetun niinkuin ruoho.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Mutta sinä, Herra, pysyt ijankaikkisesti, ja sinun muistos sukukunnasta sukukuntaan.

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Nouse siis ja armahda Zionia; sillä aika on häntä armahtaa, ja aika on tullut.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Sillä sinun palvelias halajavat sitä rakentaa, ja näkisivät mielellänsä, että hänen kivensä ja kalkkinsa valmiit olisivat,

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Että pakanat Herran nimeä pelkäisivät, ja kaikki kuninkaat maan päällä sinun kunniaas.

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Kuin Herra rakentaa Zionin, niin hän nähdään kunniassansa.

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Hän kääntää itsensä hyljättyjen rukouksen puoleen, ja ei katso heidän rukoustansa ylön.

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Se pitää kirjoitettaman tulevaisille sukukunnille, ja se kansa, joka luodaan, pitää kiittämän Herraa.

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Sillä hän katselee pyhästä korkeudestansa: Herra näkee taivaasta maan päälle,

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

Että hän kuulee vankein huokaukset, ja kirvoittaa kuoleman lapset;

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

Että he saarnaavat Herran nimeä Zionissa, ja hänen kiitostansa Jerusalemissa,

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

Koska kansat ynnä kokoontuvat, ja valtakunnat, Herraa palvelemaan.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Hän nöyryyttää tiellä minun voimani: hän lyhentää minun päiväni.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Minä sanoin: minun Jumalani, älä minua ota pois keski-ijässäni: sinun ajastaikas pysyvät suvusta sukuun.

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Sinä olet muinen maan perustanut, ja taivaat ovat sinun käsialas.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Ne katoovat, mutta sinä pysyt: ne kaikki vanhenevat niinkuin vaate: ne muuttuvat niinkuin vaate, koska sinä heitä muuttelet.

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Mutta sinä pysyt niinkuin sinä olet, ja sinun vuotes ei lopu.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Sinun palveliais lapset pysyvät ja heidän sikiänsä sinun edessäs menestyvät.