Luke 24

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

První pak den po sobotě, velmi ráno vyšedše, přišly k hrobu, nesouce vonné věci, kteréž byly připravily, a některé jiné byly spolu s nimi.

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

I nalezly kámen odvalený od hrobu.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

A všedše tam, nenalezly těla Pána Ježíše.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

I stalo se, když ony se toho užasly, aj, muži dva postavili se podle nich, v rouše stkvoucím.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Když se pak ony bály, a sklonily tváři své k zemi, řekli k nim: Co hledáte živého s mrtvými?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Neníť ho tuto, ale vstalť jest. Rozpomeňte se, kterak mluvil vám, když ještě v Galilei byl,

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

Řka: Že Syn člověka musí vydán býti v ruce hříšných lidí, a ukřižován býti, a třetí den z mrtvých vstáti.

І згадали вони ті слова Його!

I rozpomenuly se na slova jeho.

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

A navrátivše se od hrobu, zvěstovaly to všecko těm jedenácti učedlníkům i jiným všechněm.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Byly pak ženy ty: Maria Magdaléna a Johanna a Maria matka Jakubova, a jiné některé s nimi, kteréž vypravovaly to apoštolům.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Ale oni měli za bláznovství slova jejich, a nevěřili jim.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

Tedy Petr vstav, běžel k hrobu, a pohleděv do něho, uzřel prostěradla, ana sama leží. I odšel, divě se sám v sobě, co se to stalo.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

A aj, dva z nich šli toho dne do městečka, kteréž bylo vzdálí od Jeruzaléma honů šedesáte, jemuž jméno Emaus.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

A rozmlouvali vespolek o těch všech věcech, kteréž se byly staly.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

I stalo se, když rozmlouvali a sebe se otazovali, že i Ježíš, přiblíživ se k nim, šel s nimi.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

Ale oči jejich držány byly, aby ho nepoznali.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

I řekl k nim: Které jsou to věci, o nichž rozjímáte vespolek, jdouce, a proč jste smutní?

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

A odpověděv jeden, kterémuž jméno Kleofáš, řekl jemu: Ty sám jeden jsi z příchozích do Jeruzaléma, ještos nezvěděl, co se stalo v něm těchto dnů?

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Kterýmžto on řekl: I co? Oni pak řekli jemu: O Ježíšovi Nazaretském, kterýž byl muž prorok, mocný v slovu i v skutku, před Bohem i přede vším lidem,

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

A kterak jej vydali přední kněží a knížata naše na odsouzení k smrti, i ukřižovali jej.

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

My pak jsme se nadáli, že by on měl vykoupiti lid Izraelský. Ale nyní tomu všemu třetí den jest dnes, jakž se to stalo.

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

Ale i ženy některé z našich zděsily nás, kteréž ráno byly u hrobu,

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

A nenalezše těla jeho, přišly, pravíce, že jsou také vidění andělské viděly, kteřížto praví, že by živ byl.

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

I chodili někteří z našich k hrobu, a nalezli tak, jakž pravily ženy, ale jeho neviděli.

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Tedy on řekl k nim: Ó blázni a zpozdilí srdcem k věření všemu tomu, což mluvili Proroci.

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

Zdaliž nemusil těch věcí trpěti Kristus a tak vjíti v slávu svou?

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

A počav od Mojžíše a všech Proroků, vykládal jim všecka ta písma, kteráž o něm byla.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

A vtom přiblížili se k městečku, do kteréhož šli, a on potrh se, jako by chtěl dále jíti.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

Ale oni přinutili ho, řkouce: Zůstaň s námi, nebo se již připozdívá, a den se nachýlil. I všel, aby s nimi zůstal.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

I stalo se, když seděl s nimi za stolem, vzav chléb, dobrořečil, a lámaje, podával jim.

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

I otevříny jsou oči jejich, a poznali ho. On pak zmizel od očí jejich.

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

I řekli vespolek: Zdaliž srdce naše v nás nehořelo, když mluvil nám na cestě a otvíral nám písma?

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

A vstavše v tu hodinu, vrátili se do Jeruzaléma, a nalezli shromážděných jedenácte, a ty, kteříž s nimi byli,

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

Ani praví: Že vstal Pán právě, a ukázal se Šimonovi.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

I vypravovali oni také to, co se stalo na cestě, a kterak ho poznali v lámání chleba.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

A když oni o tom rozmlouvali, postavil se Ježíš uprostřed nich, a řekl jim: Pokoj vám.

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Oni pak zhrozivše se a přestrašeni byvše, domnívali se, že by ducha viděli.

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

I dí jim: Co se strašíte a myšlení vstupují na srdce vaše?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Vizte ruce mé i nohy mé, žeť v pravdě já jsem. Dotýkejte se a vizte; neboť duch těla a kostí nemá, jako mne vidíte míti.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

A pověděv to, ukázal jim ruce i nohy.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Když pak oni ještě nevěřili pro radost, ale divili se, řekl jim: Máte-li tu něco, ješto by se pojedlo?

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

A oni podali jemu kusu ryby pečené a plástu strdi.

І, взявши, Він їв перед ними.

A vzav to, pojedl před nimi,

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

A řekl jim: Tatoť jsou slova, kteráž jsem mluvil vám, ještě byv s vámi: Že se musí naplniti všecko, což psáno jest v Zákoně Mojžíšově a v Prorocích i v Žalmích o mně.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Tedy otevřel jim mysl, aby rozuměli Písmům.

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

A řekl jim: Že tak psáno jest a tak musil Kristus trpěti, a třetího dne z mrtvých vstáti,

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

A aby bylo kázáno ve jménu jeho pokání a odpuštění hříchů mezi všemi národy, počna od Jeruzaléma.

А ви свідки того.

Vy jste pak svědkové toho.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

A aj, já pošli zaslíbení Otce svého na vás. Vy pak čekejte v městě Jeruzalémě, dokudž nebudete oblečeni mocí s výsosti.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

I vyvedl je ven až do Betany, a pozdvih rukou svých, dal jim požehnání.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

I stalo se, když jim žehnal, bral se od nich, a nesen jest do nebe.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

A oni poklonivše se jemu, navrátili se do Jeruzaléma s radostí velikou.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

A byli vždycky v chrámě, chválíce a dobrořečíce Boha. Amen.