Job 6

А Йов відповів та й сказав:

A Job progovori i reče:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

"O, kad bi se jad moj izmjeriti mog'o, a nevolje moje stavit' na tezulju!

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Teže one jesu od sveg pijeska morskog, i stoga mi riječi zastraniti znaju.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Strijele Svesilnoga u mojem su mesu, ljuti otrov njihov ispija mi dušu, Božje se strahote oborile na me.

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

TÓa, kraj svježe trave njače li magarac, muče li goveče kraj punih jasala?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Zar hranu bljutavu jedemo bez soli? Zar kakove slasti ima u bjelancu?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Al' ono što mi se gadilo dotaći, to mi je sada sva hrana u bolesti.

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

O, da bi se molba moja uslišala, da mi Bog ispuni ono čem se nadam!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

O, kada bi me Bog uništiti htio, kada bi mahnuo rukom da me satre!

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Za mene bi prava utjeha to bila, klicati bih mog'o u mukama teškim što se ne protivljah odluci Svetoga.

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Zar snage imam da mogu čekati? Radi kakve svrhe da ja duže živim?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Zar je snaga moja k'o snaga kamena, zar je tijelo moje od mjedi liveno?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Na što se u sebi osloniti mogu? Zar mi svaka pomoć nije uskraćena?

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Tko odbija milost bližnjemu svojemu, prezreo je strah od Boga Svesilnoga.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Kao potok me iznevjeriše braća, kao bujice zimske svoje korito.

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Od leda mutne vode im se nadimlju, 'bujaju od snijega što se topit' stao;

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

al u doba sušno naskoro presahnu, od žege ishlape tada iz korita.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Karavane zbog njih skreću sa putova, u pustinju zađu i u njoj se gube.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Karavane temske očima ih traže, putnici iz Šebe nadaju se njima.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

A kad do njih dođu, nađu se u čudu, jer su se u nadi svojoj prevarili.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

U ovom ste času i vi meni takvi: vidjeste strahotu pa se preplašiste.

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Rekoh li vam možda: 'Darujte mi štogod, poklonite nešto od svojega blaga;

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

iz šake dušmanske izbavite mene, oslobodite me silnikova jarma?'

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Vi me poučite, pa ću ušutjeti, u čem je moj prijestup, pokažite meni.

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

O, kako su snažne besjede iskrene! Al' kamo to vaši smjeraju prijekori?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Mislite li možda prekoriti riječi? TÓa u vjetar ide govor očajnikov!

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Nad sirotom kocku zar biste bacali i sa prijateljem trgovali svojim?

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

U oči me sada dobro pogledajte, paz'te neću li vam slagati u lice.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Povucite riječ! Kakve li nepravde! Povucite riječ, neporočan ja sam!

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Zar pakosti ima na usnama mojim? Zar nesreću svaku okusio nisam?