Job 6

Eyüp şöyle yanıtladı:

А Йов відповів та й сказав:

“Keşke üzüntüm tartılabilse, Acım teraziye konabilseydi!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Denizlerin kumundan ağır gelirdi, Bu yüzden abuk sabuk konuştum.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Çünkü Her Şeye Gücü Yeten’in okları içimde, Ruhum onların zehirini içiyor, Tanrı’nın dehşetleri karşıma dizildi.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Otu olan yaban eşeği anırır mı, Yemi olan öküz böğürür mü?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Tatsız bir şey tuzsuz yenir mi, Yumurta akında tat bulunur mu?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Böyle yiyeceklere dokunmak istemiyorum, Beni hasta ediyorlar.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

“Keşke dileğim yerine gelse, Tanrı özlediğimi bana verse!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Kerem edip beni ezse, Elini çabuk tutup yaşam bağımı kesse!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Yine avunur, Amansız derdime karşın sevinirdim, Çünkü Kutsal Olan’ın sözlerini yadsımadım.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Gücüm nedir ki, bekleyeyim? Sonum nedir ki, sabredeyim?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Taş kadar güçlü müyüm, Etim tunçtan mı?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Çaresiz kalınca Kendimi kurtaracak gücüm mü olur?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

“Kederli insana dost sevgisi gerekir, Her Şeye Gücü Yeten’den korkmaktan vazgeçse bile.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Kardeşlerim kuru bir dere gibi beni aldattı; Hani gürül gürül akan dereler vardır,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Eriyen buzlarla taşan, Kar sularıyla beslenen,

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Ama kurak mevsimde akmayan, Sıcakta yataklarında tükenen dereler... İşte öyle aldattılar beni.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

O dereler için kervanlar yolundan sapar, Çöle çıkıp yok olurlar. Tema’nın kervanları su arar, Saba’dan gelen yolcular umutla bakar.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

O dereler için kervanlar yolundan sapar, Çöle çıkıp yok olurlar. Tema’nın kervanları su arar, Saba’dan gelen yolcular umutla bakar.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Ama oraya varınca umut bağladıkları için utanır, Hayal kırıklığına uğrarlar.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Artık siz de bir hiç oldunuz, Dehşete kapılıp korkuyorsunuz.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

‘Benim için bir şey verin’ Ya da, ‘Rüşvet verip Beni düşmanın elinden kurtarın, Acımasızların elinden alın’ dedim mi?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

‘Benim için bir şey verin’ Ya da, ‘Rüşvet verip Beni düşmanın elinden kurtarın, Acımasızların elinden alın’ dedim mi?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

“Bana öğretin, susayım, Yanlışımı gösterin.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Doğru söz acıdır! Ama tartışmalarınız neyi kanıtlıyor?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Sözlerimi düzeltmek mi istiyorsunuz? Çaresizin sözlerini boş laf mı sayıyorsunuz?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Öksüzün üzerine kura çeker, Arkadaşınızın üzerine pazarlık ederdiniz.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

“Şimdi lütfedip bana bakın, Yüzünüze karşı yalan söyleyecek değilim ya.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Bırakın artık, haksızlık etmeyin, Bir daha düşünün, davamda haklıyım.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Ağzımdan haksız bir söz çıkıyor mu, Damağım kötü niyeti ayırt edemiyor mu?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?