Job 5

“Haydi çağır, seni yanıtlayan çıkacak mı? Meleklerin hangisine yöneleceksin?
Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
Aptalı üzüntü öldürür, Budalayı kıskançlık bitirir.
Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
Ben aptalın kök saldığını görünce, Hemen yurduna lanet ettim.
Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
Çocukları güvenlikten uzak, Mahkeme kapısında ezilir, Savunan çıkmaz.
Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
Ürününü açlar yer, Dikenler arasındakini bile toplarlar; Mallarını susamışlar yutmak ister.
Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
Çünkü dert topraktan çıkmaz, Sıkıntı yerden bitmez.
Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
Havaya uçuşan kıvılcımlar gibi Sıkıntı çekmek için doğar insan.
бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
“Oysa ben Tanrı’ya yönelir, Davamı O’na bırakırdım.
А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
Anlayamadığımız büyük işler, Sayısız şaşılası işler yapan O’dur.
Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
Yeryüzüne yağmur yağdırır, Tarlalara sular gönderir.
бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
Düşkünleri yükseltir, Yaslıları esenliğe çıkarır.
щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
Kurnazların oyununu bozar, Düzenlerini gerçekleştiremesinler diye.
Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
[] Bilgeleri kurnazlıklarında yakalar, Düzenbazların oyunu son bulur.
Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
Gündüz karanlığa toslar, Öğlen, geceymiş gibi el yordamıyla ararlar.
вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
Yoksulu onların kılıç gibi ağzından Ve güçlünün elinden O kurtarır.
І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
Yoksul umutlanır, Haksızlık ağzını kapar.
і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
[] “İşte, ne mutlu Tanrı’nın eğittiği insana! Bu yüzden Her Şeye Gücü Yeten’in yola getirişini küçümseme.
Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
Çünkü O hem yaralar hem sarar, O incitir, ama elleri sağaltır.
Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
Altı kez sıkıntıya düşsen seni kurtarır, Yedinci kez de sana zarar vermez.
В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
Kıtlıkta ölümden, Savaşta kılıçtan seni O koruyacak.
Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
Kamçılayan dillerden uzak kalacak, Yıkım gelince korkmayacaksın.
Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
Yıkıma, açlığa gülüp geçecek, Yabanıl hayvanlardan ürkmeyeceksin.
З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
Çünkü tarladaki taşlarla anlaşacaksın, Yabanıl hayvanlar seninle barışacak.
Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
Çadırının güvenlik içinde olduğunu bilecek, Yurdunu yoklayınca eksik bulmayacaksın.
І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
Çocuklarının çoğalacağını bileceksin, Soyun ot gibi bitecek.
І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
Zamanında toplanan demetler gibi, Mezara dinç gireceksin.
І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
“İşte araştırdık, doğrudur, Onun için bunu dinle ve belle.”
Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!