Luke 24

Men på första veckodagen kommo de, tidigt i själva dagbräckningen, till graven med de välluktande kryddor som de hade tillrett.

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

Och de funno stenen vara bortvältrad från graven.

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

Då gingo de ditin, men funno icke Herren Jesu kropp.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

När de nu icke visste vad de skulle tänka härom, se, då stodo två man framför dem i skinande kläder.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

Och de blevo förskräckta och böjde sina ansikten ned mot jorden. Då sade mannen till dem »Varför söken I den levande bland de döda?

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Han är icke har, han är uppstånden. Kommen ihåg vad han talade till eder, medan han ännu var i Galileen, huru han sade:

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

'Människosonen måste bliva överlämnad i syndiga människors händer och bliva korsfäst; men på tredje dagen skall han uppstå igen.'»

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

Då kommo de ihåg hans ord.

І згадали вони ті слова Його!

Och de vände tillbaka från graven och omtalade allt detta för de elva och för alla de andra. --

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

Kvinnorna voro Maria från Magdala och Johanna och den Maria som var Jakobs moder. Och jämväl de andra kvinnorna instämde med dem och sade detsamma till apostlarna.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Deras ord syntes dock för dessa vara löst tal, och de trodde dem icke.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Men Petrus stod upp och skyndade till graven; och när han lutade sig ditin såg han där allenast linnebindlarna. Sedan gick han hem till sitt, uppfylld av förundran över det som hade skett.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

Men två av dem voro samma dag stadda på vandring till en by som hette Emmaus, och som låg sextio stadiers väg från Jerusalem.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

Och de samtalade med varandra om allt detta som hade skett.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

Medan de nu samtalade och överlade med varandra, nalkades Jesus själv och gick med dem.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Men deras ögon voro tillslutna, så att de icke kände igen honom.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

Och han sade till dem: »Vad är det I talen om med varandra, medan I gån här?» Då stannade de och sågo bedrövade ut.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

Och den ene, som hette Kleopas, svarade och sade till honom: »Du är väl en främling i Jerusalem, den ende som icke har hört vad där har skett i dessa dagar?»

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

Han frågade dem: »Vad då?» De svarade honom: »Det som har skett med Jesus från Nasaret, vilken var en profet, mäktig i gärningar och ord inför Gud och allt folket:

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

huru nämligen våra överstepräster och rådsherrar hava utlämnat honom till att dömas till döden och hava korsfäst honom.

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

Men vi hoppades att han var den som skulle förlossa Israel. Och likväl, till allt detta kommer att det redan är tredje dagen sedan detta skedde.

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

Men nu hava därjämte några av våra kvinnor gjort oss häpna; ty sedan de bittida på morgonen hade varit vid graven

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

och icke funnit hans kropp, kommo de igen och sade att de till och med hade sett en änglasyn, och änglarna hade sagt att han levde.

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

Och när några av dem som voro. med oss gingo bort till graven, funno de det vara så som kvinnorna hade sagt, men honom själv sågo de icke.»

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Då sade han till dem: »O, huru oförståndiga ären I icke och tröghjärtade till att tro på allt vad profeterna hava talat!

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Måste icke Messias lida detta, för I att så ingå i sin härlighet?»

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

Och han begynte att genomgå Moses och alla profeterna och uttydde för dem vad som i alla skrifterna var sagt om honom.

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

När de nu nalkades byn dit de voro på väg, ställde han sig som om han ville gå vidare.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

Men de nödgade honom och sade: »Bliv kvar hos oss, ty det lider mot aftonen, och dagen nalkas redan sitt slut.» Då gick han ditin och stannade kvar hos dem.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

Och när han nu låg till bords med dem, tog han brödet och välsignade och bröt det och räckte åt dem.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

Därvid öppnades deras ögon, så att de kände igen honom. Men då försvann han ur deras åsyn.

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

Och de sade till varandra: »Voro icke våra hjärtan brinnande i oss, när han talade med oss på vägen och uttydde skrifterna för oss?»

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

Och i samma stund stodo de upp och vände tillbaka till Jerusalem; och de funno där de elva församlade, så ock de andra som hade slutit sig till dem.

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

Och dessa sade: »Herren är verkligen uppstånden, och han har visat sig för Simon.»

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

Då förtäljde de själva vad som hade skett på vägen, och huru han hade blivit igenkänd av dem, när han bröt brödet.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

Medan de nu talade härom, stod han själv mitt ibland dem och sade till dem: »Frid vare med eder.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

Då blevo de förfärade och uppfylldes av fruktan och trodde att det var en ande de sågo.

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Men han sade till dem: »Varför ären I så förskräckta, och varför uppstiga tvivel i edra hjärtan?

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Sen här mina händer och mina fötter, och sen att det är jag själv; ja, tagen på mig och sen. En ande har ju icke kött och ben, såsom I sen mig hava.»

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Och när han hade sagt detta, visade han dem sina händer och sina fötter.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

Men då de ännu icke trodde, för glädjes skull, utan allenast förundrade sig, sade han till dem: »Haven I här något att äta?»

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Då räckte de honom ett stycke stekt fisk och något av en honungskaka;

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

och han tog det och åt därav i deras åsyn.

І, взявши, Він їв перед ними.

Och han sade till dem: »Det är såsom jag sade till eder, medan jag ännu var bland eder, att allt måste fullbordas, som är skrivet om mig i Moses' lag och hos profeterna och i psalmerna.»

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Därefter öppnade han deras sinnen, så att de förstodo skrifterna.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Och han sade till dem: »Det är så skrivet, att Messias skulle lida och på tredje dagen uppstå från de döda,

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

och att bättring till syndernas förlåtelse i hans namn skulle predikas bland alla folk, och först i Jerusalem.

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

I kunnen vittna härom.

А ви свідки того.

Och se, jag vill sända till eder vad min Fader har utlovat. Men I skolen stanna kvar här i staden, till dess I från höjden bliven beklädda med kraft.»

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

Sedan förde han dem ut till Betania; och där lyfte han upp sina händer och välsignade dem.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

Och medan han välsignade dem, försvann han ifrån dem och blev upptagen till himmelen.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

Då tillbådo de honom och vände sedan tillbaka till Jerusalem, uppfyllda av stor glädje.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

Och de voro sedan alltid i helgedomen och lovade Gud.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.