Job 17

Min ånd er brutt, mine dager utslukket; bare graver har jeg for mig.

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

Sannelig, spott omgir mig på alle kanter, og mitt øie må dvele ved deres trettekjære ferd.

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

Så sett nu et pant, gå i borgen for mig hos dig selv! Hvem skulde ellers gi mig håndslag?

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

Du har jo lukket deres hjerte for innsikt; derfor vil du ikke la dem vinne.

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Den som forråder venner, så de blir til bytte, hans barns øine skal tæres bort.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Jeg er satt til et ordsprog for folk; jeg er en mann som blir spyttet i ansiktet.

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

Mitt øie er sløvt av gremmelse, og alle mine lemmer er som en skygge.

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Rettskafne forferdes over dette, og den skyldfrie harmes over den gudløse;

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

men den rettferdige holder fast ved sin vei, og den som har rene hender, får enn mere kraft.

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

Men I - kom bare igjen alle sammen! Jeg finner dog ikke nogen vismann blandt eder.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

Mine dager er faret forbi, mine planer sønderrevet - mitt hjertes eiendom!

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Natt gjør de til dag, lyset, sier de, er nærmere enn det mørke som ligger like for mig.

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Når jeg håper på dødsriket som mitt hus, reder i mørket mitt leie,

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

roper til graven: Du er min far, til makken: Du er min mor og min søster,

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

hvor er da mitt håp? Mitt håp - hvem øiner det?

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

Til dødsrikets bommer farer de ned, på samme tid som jeg går til hvile i støvet.

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...