Job 18

Da tok Bildad fra Suah til orde og sa:

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Når vil I dog engang sette en grense for eders ord? Bli først forstandige, så kan vi tale sammen.

Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

Hvorfor er vi aktet som fe? Hvorfor er vi urene i eders øine?

Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

Å du som sønderriver dig selv din vrede! Mon jorden for din skyld skal lates øde, og en klippe rokkes fra sitt sted?

О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

Like fullt skal den ugudeliges lys utslukkes, og hans ilds lue skal ikke skinne.

Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

Lyset skal formørkes i hans telt og hans lampe utslukkes over ham.

його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

Hans kraftige skritt skal bli innsnevret, og hans eget råd styrte ham;

стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

for han kommer inn i et garn med sine føtter, og han vandrer på et nett.

Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

En snare griper om hans hæl, et rep tar fatt i ham.

пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

Skjult i jorden er det garn han fanges i, og fellen ligger på hans vei.

на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

Redsler forferder ham rundt om og jager ham hvor han setter sin fot.

Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

Av sult blir hans kraft fortært, og ulykke står ferdig ved hans side.

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

Hans hud fortæres stykke for stykke, dødens førstefødte fortærer hans lemmer.

Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

Han rives bort fra sitt telt, som han setter sin lit til, og du lar ham dra avsted til redslenes konge.

Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

Folk som ikke hører ham til, bor i hans telt; det strøes svovel over hans bosted.

Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

Nedentil tørkes hans røtter bort, og oventil visner hans grener.

Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

Hans minne er blitt borte i landet, og hans navn nevnes ikke mere ute på marken.

Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

Han støtes fra lys ut i mørke, han jages bort fra jorderike.

Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

Han har ikke barn og ikke efterkommere blandt sitt folk, og det finnes ingen i hans boliger som har sloppet unda.

У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

Over hans dag forferdes de som bor i Vesten, og de som bor i Østen, gripes av redsel.

На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

Just således går det med den urettferdiges boliger, og således med hjemmet til den som ikke kjenner Gud.

Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!