Job 7

Tsy mahafantatra izay ratsy va ny vavako? Tsy mpiantafika va ny zanak'olombelona etỳ ambonin'ny tany? Ary tsy tahaka ny andron'ny mpikarama va ny androny?

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

Toy ny mpanompo maniry alokaloka, ary toy ny mpikarama miandry ny karaman'ny asany,

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

Dia toy izany no anaovana ahy hahita volana mampahory, ary alina mahadisadisa no tendrena ho ahy.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

Raha vao mandry aho, dia mieritreritra hoe: Rahoviana re no hifoha aho? Fa mihalava izany ny alina, ary mivadibadika indrindra aho mandra-pahazavan'ny andro.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Ny nofoko mitafy olitra sy baingan-tany; efa maina ny hoditro, kanjo mitsiranorano indray.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

Faingana noho ny famahanan-tenona ny androko ka lany tsy misy fanantenana.

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Tsarovy fa rivotra ny aiko: ary tsy hahita soa intsony ny masoko.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Tsy hahita ahy intsony ny mason'izay mijery ahy: Ny masonao hizaha ahy, fa tsy ho ao aho.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

Tahaka ny rahona misava ka levona, dia tahaka izany koa, izay midina any amin'ny fiainan-tsi-hita tsy mba hiakatra intsony;

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

Tsy hiverina any an-tranony intsony izy. Ary tsy hahalala azy intsony ny fonenany.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

Ary izaho dia tsy hamehy vava, Fa hiteny noho ny fahorian'ny fanahiko sy hitaraina noho ny fangidian'ny aiko.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

Ranomasina va aho, na trozona, No dia asianao fiambenana?

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Raha hoy izaho: Hampionona ahy ny farafarako, hampitony ny fitarainako ny fandriako.

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

Dia mampitahotra ahy amin'ny nofy Hianao ary mampihorohoro ahy amin'ny tsindrimandry;

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

Ka dia aleon'ny fanahiko ny hokendaina, eny, aleoko ny fahafatesana aza toy izay izato fitofezako izato;

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

Maharikoriko ahy izao, tsy tiako ny ho velona ela; Ilaozy miala aho, fa fofona foana ny androko.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

Inona moa ny zanak'olombelona, no ekenao ho lehibe, ka ampandinihinao azy ny fonao,

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

Sady fantarinao isa-maraina izy; sy izahanao toetra isaky ny indray mipi-maso?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

Mandra-pahoviana re vao hihodina tsy hijery ahy Hianao, ka mba hiala amiko mandra-piteliko rora?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

Na dia ho nanota aza aho, nampaninona Anao moa izany, ry Mpandinika ny olombelona? Nahoana no dia nataonao fikendry aho, ka efa tonga enta-mavesatra amiko aho?

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

Ary nahoana no tsy mamela ny fahadisoako sy manaisotra ny heloko Hianao? Fa izao dia efa handry any amin'ny vovoka aho; ary hitady ahy fatratra Hianao, fa tsy ho atỳ intsony aho.

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...