Job 4

Allora Elifaz di Teman rispose disse:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

"Se provassimo a dirti una parola ti darebbe fastidio? Ma chi potrebbe trattener le parole?

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Ecco tu n’hai ammaestrati molti, hai fortificato le mani stanche;

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

le tue parole hanno rialzato chi stava cadendo, hai raffermato le ginocchia vacillanti;

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

e ora che il male piomba su te, tu ti lasci abbattere; ora ch’è giunto fino a te, sei tutto smarrito.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

La tua pietà non è forse la tua fiducia, e l’integrità della tua vita la speranza tua?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Ricorda: quale innocente perì mai? e dove furono gli uomini retti mai distrutti?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Io per me ho visto che coloro che arano iniquità e seminano tormenti, ne mietono i frutti.

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Al soffio di Dio essi periscono, dal vento del suo corruccio son consumati.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Spenta è la voce del ruggente, sono spezzati i denti dei leoncelli.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Perisce per mancanza di preda il forte leone, e restan dispersi i piccini della leonessa.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Una parola m’è furtivamente giunta, e il mio orecchio ne ha còlto il lieve sussurro.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Fra i pensieri delle visioni notturne, quando un sonno profondo cade sui mortali,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

uno spavento mi prese, un tremore che mi fece fremer tutte l’ossa.

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Uno spirito mi passò dinanzi, e i peli mi si rizzarono addosso.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Si fermò, ma non riconobbi il suo sembiante; una figura mi stava davanti agli occhi e udii una voce sommessa che diceva:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

"Può il mortale esser giusto dinanzi a Dio? Può l’uomo esser puro dinanzi al suo Fattore?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Ecco, Iddio non si fida de’ suoi propri servi, e trova difetti nei suoi angeli;

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

quanto più in quelli che stanno in case d’argilla, che han per fondamento la polvere e son schiacciati al par delle tignuole!

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Tra la mattina e la sera sono infranti; periscono per sempre, senza che alcuno se ne accorga.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

La corda della lor tenda, ecco, è strappata, e muoion senza posseder la sapienza".

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...