Job 7

הלא צבא לאנוש על ארץ וכימי שכיר ימיו׃

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

כעבד ישאף צל וכשכיר יקוה פעלו׃

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

כן הנחלתי לי ירחי שוא ולילות עמל מנו לי׃

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

אם שכבתי ואמרתי מתי אקום ומדד ערב ושבעתי נדדים עדי נשף׃

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

לבש בשרי רמה וגיש עפר עורי רגע וימאס׃

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

ימי קלו מני ארג ויכלו באפס תקוה׃

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

זכר כי רוח חיי לא תשוב עיני לראות טוב׃

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

לא תשורני עין ראי עיניך בי ואינני׃

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

כלה ענן וילך כן יורד שאול לא יעלה׃

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

לא ישוב עוד לביתו ולא יכירנו עוד מקמו׃

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

גם אני לא אחשך פי אדברה בצר רוחי אשיחה במר נפשי׃

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

הים אני אם תנין כי תשים עלי משמר׃

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

כי אמרתי תנחמני ערשי ישא בשיחי משכבי׃

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

וחתתני בחלמות ומחזינות תבעתני׃

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

ותבחר מחנק נפשי מות מעצמותי׃

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

מאסתי לא לעלם אחיה חדל ממני כי הבל ימי׃

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

מה אנוש כי תגדלנו וכי תשית אליו לבך׃

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

ותפקדנו לבקרים לרגעים תבחננו׃

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

כמה לא תשעה ממני לא תרפני עד בלעי רקי׃

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

חטאתי מה אפעל לך נצר האדם למה שמתני למפגע לך ואהיה עלי למשא׃

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

ומה לא תשא פשעי ותעביר את עוני כי עתה לעפר אשכב ושחרתני ואינני׃

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...