Job 6

ויען איוב ויאמר׃

А Йов відповів та й сказав:

לו שקול ישקל כעשי והיתי במאזנים ישאו יחד׃

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

כי עתה מחול ימים יכבד על כן דברי לעו׃

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

כי חצי שדי עמדי אשר חמתם שתה רוחי בעותי אלוה יערכוני׃

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

הינהק פרא עלי דשא אם יגעה שור על בלילו׃

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

היאכל תפל מבלי מלח אם יש טעם בריר חלמות׃

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

מאנה לנגוע נפשי המה כדוי לחמי׃

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

מי יתן תבוא שאלתי ותקותי יתן אלוה׃

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

ויאל אלוה וידכאני יתר ידו ויבצעני׃

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

ותהי עוד נחמתי ואסלדה בחילה לא יחמול כי לא כחדתי אמרי קדוש׃

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

מה כחי כי איחל ומה קצי כי אאריך נפשי׃

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

אם כח אבנים כחי אם בשרי נחוש׃

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

האם אין עזרתי בי ותשיה נדחה ממני׃

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

למס מרעהו חסד ויראת שדי יעזוב׃

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

אחי בגדו כמו נחל כאפיק נחלים יעברו׃

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

הקדרים מני קרח עלימו יתעלם שלג׃

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

בעת יזרבו נצמתו בחמו נדעכו ממקומם׃

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

ילפתו ארחות דרכם יעלו בתהו ויאבדו׃

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

הביטו ארחות תמא הליכת שבא קוו למו׃

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

בשו כי בטח באו עדיה ויחפרו׃

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

כי עתה הייתם לא תראו חתת ותיראו׃

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

הכי אמרתי הבו לי ומכחכם שחדו בעדי׃

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

ומלטוני מיד צר ומיד עריצים תפדוני׃

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

הורוני ואני אחריש ומה שגיתי הבינו לי׃

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

מה נמרצו אמרי ישר ומה יוכיח הוכח מכם׃

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

הלהוכח מלים תחשבו ולרוח אמרי נאש׃

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

אף על יתום תפילו ותכרו על ריעכם׃

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

ועתה הואילו פנו בי ועל פניכם אם אכזב׃

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

שבו נא אל תהי עולה ושבי עוד צדקי בה׃

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

היש בלשוני עולה אם חכי לא יבין הוות׃

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?