Job 17

רוחי חבלה ימי נזעכו קברים לי׃

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

אם לא התלים עמדי ובהמרותם תלן עיני׃

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

שימה נא ערבני עמך מי הוא לידי יתקע׃

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

כי לבם צפנת משכל על כן לא תרמם׃

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

לחלק יגיד רעים ועיני בניו תכלנה׃

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

והצגני למשל עמים ותפת לפנים אהיה׃

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

ותכה מכעש עיני ויצרי כצל כלם׃

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

ישמו ישרים על זאת ונקי על חנף יתערר׃

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

ויאחז צדיק דרכו וטהר ידים יסיף אמץ׃

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

ואולם כלם תשבו ובאו נא ולא אמצא בכם חכם׃

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

ימי עברו זמתי נתקו מורשי לבבי׃

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

לילה ליום ישימו אור קרוב מפני חשך׃

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

אם אקוה שאול ביתי בחשך רפדתי יצועי׃

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

לשחת קראתי אבי אתה אמי ואחתי לרמה׃

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

ואיה אפו תקותי ותקותי מי ישורנה׃

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

בדי שאל תרדנה אם יחד על עפר נחת׃

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...