Psalms 38

(En salme af David. Lehazkir.) HERRE, revs mig ej i din vrede, tugt mig ej i din Harme!

Псалом Давидів. На пам'ятку.

Thi dine pile sidder i mig, din Hånd har lagt sig på mig.

Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

Intet er karskt på min Krop for din Vredes Skyld, intet uskadt i mine Ledemod for mine Synders Skyld;

бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

thi over mit Hoved skyller min Brøde som en tyngende Byrde, for tung for mig.

Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

Mine Sår både stinker og rådner, for min Dårskabs Skyld går jeg bøjet;

бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

jeg er såre nedtrykt, sorgfuld vandrer jeg Dagen lang.

смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

Thi Lænderne er fulde af Brand, intet er karskt på min Krop,

Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

jeg er lammet og fuldkommen knust, jeg skriger i Hjertets Vånde.

бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

HERRE, du kender al min Attrå, mit Suk er ej skjult for dig;

Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

mit Hjerte banker, min Kraft har svigtet, selv mit Øje har mistet sin Glans.

Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

For min Plages Skyld flyr mig Ven og Frænde, mine Nærmeste holder sig fjert;

Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

de, der vil mig til Livs, sætter Snarer, og de, der vil mig ondt, lægger Råd om Fordærv, de tænker Dagen igennem på Svig.

Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

Men jeg er som en døv, der intet hører, som en stum, der ej åbner sin Mund,

Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

som en Mand, der ikke kan høre, i hvis Mund der ikke er Svar.

А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

Thi til dig står mit Håb, o HERRE, du vil bønhøre, Herre min Gud,

і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

når jeg siger: "Lad dem ikke glæde sig over mig, hovmode sig over min vaklende Fod!"

бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

Thi jeg står allerede for Fald, mine Smerter minder mig stadig;

Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

thi jeg må bekende min Skyld må sørge over min Synd.

Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

Mange er de, der med Urette er mine Fjender, talrige de, der hader mig uden Grund,

бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

som lønner mig godt med ondt, som står mig imod, fordi jeg søger det gode.

А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

HERRE, forlad mig ikke, min Gud, hold dig ikke borte fra mig,

Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

il mig til Hjælp, o Herre, min Frelse!

Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!