Ecclesiastes 7

Godt Navn er bedre end ypperlig Salve, Dødsdag bedre end Fødselsdag;

Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!

bedre at gå til et Sørgehus end at gå til et Gildehus; thi hist er alle Menneskers Ende, og de levende bør tage det til Hjerte

Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!

Bedre Græmmelse end Latter, thi er Minerne mørke, har Hjertet det godt.

Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!

De vises Hjerte er i Sørgehuset. Tåbernes Hjerte i Glædeshuset.

Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.

Bedre at høre på Vismands Skænd end at høre på Tåbers Sang.

Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,

Som Tjørnekvistes Knitren under Gryden er Tåbers Latter; også det er Tomhed.

бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...

Thi uredelig Vinding gør Vismand til Dåre, og Stikpenge ødelægger Hjertet.

Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.

En Sags Udgang er bedre end dens Indgang, Tålmod er bedre end Hovmod.

Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!

Vær ikke hastig i dit Sind til at græmmes, thi Græmmelse bor i Tåbers Bryst.

Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.

Spørg ikke: "Hvoraf kommer det, at de gamle Dage var bedre end vore?" Thi således spørger du ikke med Visdom.

Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.

Bedre er Visdom end Arv, en Fordel for dem, som skuer Solen;

Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,

thi Visdom skygger, som Penge skygger, men Kundskabs Fortrin er dette, at Visdom holder sin Mand i Live.

бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.

Se på Guds Værk! Hvo kan rette, hvad han har gjort kroget?

Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?

Vær ved godt Mod på den gode Dag og indse på den onde Dag, at Gud skabte denne såvel som hin, for at Mennesket ikke skal finde noget efter sig.

За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!

Begge Dele så jeg i mine tomme Dage: Der er retfærdige, som omkommer i deres Retfærdighed, og der er gudløse, som lever længe i deres Ondskab.

В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.

Vær ikke alt for retfærdig og te dig ikke overvættes viis; hvorfor vil du ødelægge dig selv?

Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?

Vær ikke alt for gudløs og vær ingen Dåre; hvorfor vil du dø i Utide?

Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?

Det bedste er, at du fastholder det ene og ikke slipper det andet; thi den, der frygter Gud, vil undgå begge Farer.

Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.

Visdom gør Vismand stærkere end ti Magthavere i Byen.

Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.

Thi intet Menneske er så retfærdigt på Jorden, at han kun gør gode Gerninger og aldrig synder.

Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,

Giv ikke Agt på alle de Ord, Folk siger, at du ikke skal høre din Træl forbande dig;

тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе,

thi du ved med dig selv, at også du mange Gange har forbandet andre.

знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!

Alt dette ransagede jeg med Visdom; jeg tænkte: "Jeg vil vorde viis." Men Visdom holdt sig langt fra mig;

Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!

Tingenes Grund er langt borte, så dyb, så dyb; hvem kan finde den?

Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?

Jeg tog mig for at vende min Hu til Kundskab og Granskning og til at søge efter Visdom og sikker Viden og til at kende, at Gudløshed er Tåbelighed, Dårskab Vanvid.

Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!

Og beskere end Døden fandt jeg Kvinden, thi hun er et Fangegarn; hendes Hjerfe er et Net og hendes Arme Lænker. Den, som er Gud kær, undslipper hende, men Synderen bliver hendes Fange.

І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!

Se, det fandt jeg ud, sagde Prædikeren, ved at lægge det ene til det andet for at drage min Slutning.

Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!

Hvad min Sjæl stadig søgte, men ikke fandt, er dette: Een Mand fandt jeg blandt tusind, men en Kvinde fandt jeg ikke i hele Flokken.

Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!...

Dog se, det fandt jeg, at Gud har skabt Menneskene, som de bør være; men de har så mange sære Ting for.

Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...