Job 7

人在世上岂无争战吗？他的日子不像雇工人的日子吗？

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

像奴仆切慕黑影，像雇工人盼望工价；

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

我也照样经过困苦的日月，夜间的疲乏为我而定。

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

我躺卧的时候便说：我何时起来，黑夜就过去呢？我尽是反来覆去，直到天亮。

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

我的肉体以虫子和尘土为衣；我的皮肤才收了口又重新破裂。

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

我的日子比梭更快，都消耗在无指望之中。

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

求你想念，我的生命不过是一口气；我的眼睛必不再见福乐。

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

观看我的人，他的眼必不再见我；你的眼目要看我，我却不在了。

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

云彩消散而过；照样，人下阴间也不再上来。

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

他不再回自己的家；故土也不再认识他。

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

我不禁止我口；我灵愁苦，要发出言语；我心苦恼，要吐露哀情。

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

我对　神说：我岂是洋海，岂是大鱼，你竟防守我呢？

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

若说：我的床必安慰我，我的榻必解释我的苦情，

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

你就用梦惊骇我，用异象恐吓我，

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

甚至我宁肯噎死，宁肯死亡，胜似留我这一身的骨头。

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

我厌弃性命，不愿永活。你任凭我吧，因我的日子都是虚空。

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

人算什么，你竟看他为大，将他放在心上？

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

每早鉴察他，时刻试验他？

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

你到何时才转眼不看我，才任凭我咽下唾沫呢？

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

鉴察人的主啊，我若有罪，于你何妨？为何以我当你的箭靶子，使我厌弃自己的性命？

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

为何不赦免我的过犯，除掉我的罪孽？我现今要躺卧在尘土中；你要殷勤地寻找我，我却不在了。

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...