Job 6

Тогава Йов отговори и каза:

А Йов відповів та й сказав:

О, да би се претеглила моята печал и да би се поставила с нея на везните и злочестината ми!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Защото тогава тя би била по-тежка от пясъка на моретата — затова думите ми са били необмислени.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Защото стрелите на Всемогъщия са вътре в мен и духът ми от отровата им пие; Божиите ужаси се опълчват против мен.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Дивото магаре реве ли при тревата; или говедото мучи ли при храната си?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Яде ли се безвкусното без сол и има ли вкус в белтъка на яйцето?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Душата ми отказваше да ги докосне, те ми станаха като безвкусното ми ястие.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

О, да би ми се изпълнила молбата, да ми дадеше Бог копнежа ми!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Да благоволеше Бог да ме смаже, да отпуснеше ръката Си и да ме отсечеше!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Това щеше да ми бъде още утеха и щях да се радвам в безжалостна скръб, че не отрекох думите на Светия.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Каква е силата ми, че да издържа и какъв е краят ми, че да удължа живота си?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Силата ми сила каменна ли е и плътта ми бронз ли е?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Не изчезна ли в мен помощта ми и не се ли отдалечи от мен избавлението?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

На наскърбения трябва съжаление от приятеля му, иначе ще остави страха от Всемогъщия.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Братята ми постъпиха измамно като поток, като пороите на потоците, които отминават,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

които са мътни от леда и в които се крие снегът.

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Когато се стопли, пресъхват, когато е горещо, изчезват от мястото си.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Кервани се отклоняват от пътя им, отиват в пустошта и загиват.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Теманските кервани гледаха, савските пътници се надяваха на тях.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Опозориха се в надеждата си, дойдоха там и се посрамиха.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Сега и вие станахте никакви — видяхте ужас и се уплашихте.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Казах ли аз: Донесете ми! — или: Дайте ми дар от имота си! —

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

или: Избавете ме от ръката на притеснителя! — или: Изкупете ме от ръката на насилниците?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Поучете ме, и аз ще млъкна; покажете ми в какво съм се заблудил.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Колко са здрави правите думи, но какво изобличава вашето изобличение?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Смятате ли да изобличите думи? Говоренето на отчаяния е на вятъра!

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Вие бихте хвърлили жребий за сирачето и бихте се пазарили за приятеля си.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

А сега, благоволете да ме погледнете, защото аз няма да ви лъжа в лицето.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Обърнете сега; нека няма неправда! Да! Обърнете се — правдата ми все още стои!

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Има ли неправда на езика ми? Не може ли небцето ми да различи лошото?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?