Job 17

Духът ми съкрушен е, гаснат дните ми, за мене вече гробища остават.

Mia spirito senfortiĝis, miaj tagoj mallongiĝis, Tomboj estas antaŭ mi.

Присмиватели около мен не са ли, не почива ли окото ми на техните обиди?

Mokado min ĉirkaŭas; En aflikto pro tio restas mia okulo.

Определи ми сега поръчител пред Себе Си; кой друг би ми подал ръка?

Estu Vi mem mia garantianto antaŭ Vi; Alie kiu donos la manon pro mi?

Защото си скрил сърцето им от разум — затова и няма да ги възвисиш.

Ĉar ilian koron Vi kovris kontraŭ prudento; Tial Vi ne donos al ili triumfon.

Който приятели предава на грабеж, очите на децата му ще чезнат.

Se iu fanfaronas antaŭ siaj amikoj pri sia parto, La okuloj de liaj infanoj konsumiĝos.

Той ме е поставил за поговорка на хората и аз станах за заплюване в лицето.

Li faris min proverbo por la popoloj; Kaj mi fariĝis homo, al kiu oni kraĉas en la vizaĝon.

Окото ми се помрачи от скръб и всичките ми части станаха като сянка.

Mia okulo mallumiĝis de ĉagreno, Kaj ĉiuj miaj membroj fariĝis kiel ombro.

Правдивите ще се ужасят на това и невинният ще се възмущава против лицемера.

La justuloj eksentos teruron pro tio, Kaj la senkulpulo ekscitiĝos kontraŭ la hipokritulo.

А праведният ще се държи за пътя си и който е с чисти ръце, ще става все по-силен.

Tamen la virtulo forte konservos sian vojon, Kaj la purmanulo pli firmiĝos.

Но вие всички, върнете се и елате; и един мъдър няма да намеря между вас.

Kaj kiom ajn vi ĉiuj revenos, Mi ne trovos inter vi saĝulon.

Дните ми преминаха; пресякоха се намеренията ми, желанията на сърцето ми.

Miaj tagoj forpasis, pereis miaj intencoj, Kiujn havis mia koro.

Нощта направиха на ден и светлината близо е при мрака.

La nokton ili volas fari tago, La lumon alproksimigi al la mallumo.

Ако чакам, жилището ми Шеол е, леглото си постлах във мрака.

Se mi atendas, tamen Ŝeol estas mia domo, En la mallumo estas pretigita mia lito.

Към гроба викам: Ти си ми баща! — към червея: Ти — майка ми, сестра ми!

Al la kavo mi diras: Vi estas mia patro; La vermojn mi nomas mia patrino kaj mia fratino.

Къде тогава е надеждата ми? Надеждата ми кой ще види?

Kion mi devas atendi? Kiu atentos mian esperon?

Тя ще слезе в самотата на Шеол, когато заедно в пръстта покой намерим.

En la profundon de Ŝeol ĝi malsupreniros, Ni ambaŭ kune kuŝos en la polvo.