Proverbs 4

Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,

бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,

бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.

І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!

Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,

не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!

Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!

Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:

вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!

Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,

дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:

коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!

Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!

На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,

покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,

бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...

Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.

А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!

Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...

Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!

Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!

Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.

Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.

Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.

Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.

Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:

не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!