Hebrews 10

Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

Albowiem zakon mając cień przyszłych dóbr, a nie sam obraz rzeczy, jednakiemiż ofiarami, które na każdy rok ustawicznie ofiarują, nigdy nie może tych, którzy do nich przystępują, doskonałymi uczynić.

Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

Bo inaczej przestano by ich było ofiarować, przeto żeby już nie mieli żadnego sumienia o grzechy ci, którzy ofiarują, będąc raz oczyszczeni.

Але в них спомин про гріхи буває щороку,

Ale przy tych ofiarach dzieje się przypomnienie grzechów na każdy rok.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Albowiem nie można rzec, aby krew wołów i kozłów miała gładzić grzechy.

Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

Przetoż wchodząc na świat, mówi: Ofiary i obiaty nie chciałeś, aleś mi ciało sposobił.

Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

Całopalenia i ofiary za grzech nie upodobałyć się.

Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

Tedym rzekł: Oto idę (na początku księgi napisano o mnie), abym czynił, o Boże! wolę twoję;

Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

Powiedziawszy wyżej: Żeś ofiary i obiaty, i całopalenia za grzech nie chciał, ani sobie upodobał, (które według zakonu bywają ofiarowane).

Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

Tedy rzekł: Oto idę, abym czynił, o Boże wolę twoję; znosi pierwsze, aby wtóre postanowił.

У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

Przez którą wolę jesteśmy poświęceni przez ofiarę ciała Jezusa Chrystusa raz uczynioną.

І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

A wszelkić kapłan stoi na każdy dzień, służbę Bożą odprawując, a jednakież ofiary częstokroć ofiarując, które nigdy grzechów zgładzić nie mogą.

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

Lecz ten jednę ofiarę ofiarowawszy za grzechy, na wieki siedzi na prawicy Bożej,

далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

Na koniec oczekując, ażby położeni byli nieprzyjaciele jego podnóżkiem nóg jego.

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

Albowiem jedną ofiarą doskonałymi uczynił na wieki tych, którzy bywają poświęceni.

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

A świadczy nam to i sam Duch Święty; albowiem powiedziawszy pierwej:

Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

Toć jest przymierze, które postanowię z nimi po onych dniach, mówi Pan: Dam prawa moje do serca ich, a na myślach ich napiszę je.

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

A grzechów ich i nieprawości ich nie wspomnę więcej:

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

A gdzieć jest odpuszczenie ich, jużci więcej ofiary nie potrzeba za grzech.

Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

Mając tedy, bracia! wolność, wnijść do świątnicy przez krew Jezusową,

новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

(Drogą nową i żywą, którą nam poświęcił przez zasłonę, to jest przez ciało swoje.)

маємо й Великого Священика над домом Божим,

I kapłana wielkiego nad domem Bożym;

то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

Przystąpmyż z prawdziwem sercem w zupełności wiary, mając oczyszczone serca od sumienia złego,

Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

I omyte ciało wodą czystą, trzymajmy wyznanie nadziei niechwiejące się; (boć wierny jest ten, który obiecał;)

І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

I przypatrujmy się jedni drugim ku pobudzaniu się do miłości i do dobrych uczynków,

Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

Nie opuszczając społecznego zgromadzenia naszego, jako niektórzy obyczaj mają, ale napominając jedni drugich, a to tem więcej, czem więcej widzicie, iż się on dzień przybliża.

Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

Albowiem jeźlibyśmy dobrowolnie grzeszyli po wzięciu znajomości prawdy, nie zostawałaby już ofiara za grzechy;

а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

Ale straszliwe niejakie oczekiwanie sądu i zapalenie ognia, który pożreć ma przeciwników.

Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

Kto by odrzucił zakon Mojżeszowy, bez miłosierdzia za świadectwem dwóch albo trzech umiera.

скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

Co się wam zda? Jakoż sroższego karania godzien jest ten, kto by Syna Bożego podeptał i krew przymierza, przez którą był poświęcony, za pospolitą miał, i Ducha łaski zelżył?

Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

Albowiem znamy tego, który powiedział: Mnie pomsta, Ja oddam, mówi Pan; i zasię: Pan sądzić będzie lud swój.

Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

Strasznać rzecz jest wpaść w ręce Boga żywego.

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

Wspomnijcie na dni pierwsze, w których będąc oświeceni, znosiliście wielki bój utrapienia,

Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

Lubo to, gdyście byli i urąganiem, i utrapieniem na podziw wystawieni lub też gdyście się stali uczestnikami tych, z którymi się tak obchodzono.

Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

Albowiemeście i z więzienia mego ze mną utrapieni byli i rozchwycenie majętności waszych przyjęliście z radością, wiedząc, że macie w sobie lepszą majętność w niebie, i trwającą.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

Przetoż nie odrzucajcie ufności waszej, która ma wielką zapłatę.

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

Albowiem cierpliwości wam potrzeba, abyście wolę Bożą czyniąc, odnieśli obietnicę.

Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

Boć jeszcze bardzo, bardzo maluczko, a oto ten, który ma przyjść, przyjdzie, a nie omieszka.

А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

A sprawiedliwy z wiary żyć będzie; a jeźliby się kto schraniał, nie kocha się w nim dusza moja.

Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.

Lecz my nie jesteśmy z tych, którzy się schraniają ku zginieniu, ale z tych, którzy wierzą ku pozyskaniu duszy.