Job 17

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

Min ånd er brutt, mine dager utslukket; bare graver har jeg for mig.

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

Sannelig, spott omgir mig på alle kanter, og mitt øie må dvele ved deres trettekjære ferd.

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

Så sett nu et pant, gå i borgen for mig hos dig selv! Hvem skulde ellers gi mig håndslag?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Du har jo lukket deres hjerte for innsikt; derfor vil du ikke la dem vinne.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Den som forråder venner, så de blir til bytte, hans barns øine skal tæres bort.

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

Jeg er satt til et ordsprog for folk; jeg er en mann som blir spyttet i ansiktet.

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Mitt øie er sløvt av gremmelse, og alle mine lemmer er som en skygge.

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

Rettskafne forferdes over dette, og den skyldfrie harmes over den gudløse;

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

men den rettferdige holder fast ved sin vei, og den som har rene hender, får enn mere kraft.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

Men I - kom bare igjen alle sammen! Jeg finner dog ikke nogen vismann blandt eder.

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Mine dager er faret forbi, mine planer sønderrevet - mitt hjertes eiendom!

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Natt gjør de til dag, lyset, sier de, er nærmere enn det mørke som ligger like for mig.

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Når jeg håper på dødsriket som mitt hus, reder i mørket mitt leie,

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

roper til graven: Du er min far, til makken: Du er min mor og min søster,

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

hvor er da mitt håp? Mitt håp - hvem øiner det?

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Til dødsrikets bommer farer de ned, på samme tid som jeg går til hvile i støvet.