Genesis 11

І була вся земля одна мова та слова одні.

Mind az egész földnek pedig egy nyelve és egyféle beszéde vala.

І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.

És lőn mikor kelet felől elindultak vala, Sineár földén egy síkságot találának és ott letelepedének.

І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.

És mondának egymásnak: Jertek, vessünk téglát és égessük ki jól; és lőn nékik a tégla kő gyanánt, a szurok pedig ragasztó gyanánt.

І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

És mondának: Jertek, építsünk magunknak várost és tornyot, melynek teteje az eget érje, és szerezzünk magunknak nevet, hogy el ne széledjünk az egész földnek színén.

І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.

Az Úr pedig leszálla, hogy lássa a várost és a tornyot, melyet építenek vala az emberek fiai.

І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

És monda az Úr: Ímé e nép egy, s az egésznek egy a nyelve, és munkájának ez a kezdete; és bizony semmi sem gátolja, hogy véghez ne vigyenek mindent, a mit elgondolnak magukban.

Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.

Nosza szálljunk alá, és zavarjuk ott össze nyelvöket, hogy meg ne értsék egymás beszédét.

І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.

És elszéleszté őket onnan az Úr az egész földnek színére; és megszűnének építeni a várost.

І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

Ezért nevezék annak nevét Bábelnek; mert ott zavará össze az Úr az egész föld nyelvét, és onnan széleszté el őket az Úr az egész földnek színére.

Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.

Ez a Sém nemzetsége: Sém száz esztendős korában nemzé Arpaksádot, két esztendővel az özönvíz után.

І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.

És éle Sém, minekutánna nemzette Arpaksádot, ötszáz esztendeig és nemze fiakat és leányokat.

А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.

Arpaksád pedig harminczöt esztendős vala, és nemzé Séláht.

І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.

És éle Arpaksád, minekutánna nemzette Séláht, négyszáz három esztendeig, és nemze fiakat és leányokat.

Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.

Séláh pedig harmincz esztendős vala, és nemzé Hébert.

І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.

És éle Séláh, minekutánna nemzé Hébert, négyszáz három esztendeig, és nemze fiakat és leányokat.

Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.

Héber pedig harmincznégy esztendős vala és nemzé Péleget.

І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.

És éle Héber, minekutánna nemzé Péleget, négyszáz harmincz esztendeig, és nemze fiakat és leányokat.

Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.

Péleg pedig harmincz esztendős vala, és nemzé Réut.

І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.

És éle Péleg, minekutánna nemzé Réut, kétszáz kilencz esztendeig, és nemze fiakat és leányokat.

А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.

Réu pedig harminczkét esztendős vala, és nemzé Sérugot.

І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.

És éle Réu, minekutánna nemzé Sérugot, kétszáz hét esztendeig és nemze fiakat és leányokat.

А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.

Sérug pedig harmincz esztendős vala, és nemzé Nákhort.

І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.

És éle Sérug, minekutánna nemzé Nákhort, kétszáz esztendeig, és nemze fiakat és leányokat.

А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.

Nákhor pedig huszonkilencz esztendős vala, és nemzé Thárét.

І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.

És éle Nákhor, minekutánna nemzé Thárét, száz tizenkilencz esztendeig, és nemze fiakat és leányokat.

Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

Tháré pedig hetven esztendős vala, és nemzé Ábrámot, Nákhort, Háránt.

А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.

Ez a Tháré nemzetsége: Tháré nemzé Ábrámot, Nákhort és Háránt. Hárán pedig nemzé Lótot.

Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.

Meghala pedig Hárán, az ő atyjának Thárénak szemei előtt, az ő születésének földjén, Úr-Kaszdimban.

І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.

Ábrám pedig és Nákhor vőnek magoknak feleséget: az Ábrám feleségének neve Szárai; a Nákhor feleségének neve Milkhah, Háránnak Milkhah atyjának és Jiszkáh atyjának leánya.

А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.

Szárai pedig magtalan vala; nem vala néki gyermeke.

І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.

És felvevé Tháré Ábrámot az ő fiát, és Lótot, Háránnak fiát, az ő unokáját, és Szárait, az ő menyét, Ábrámnak az ő fiának feleségét, és kiindulának együtt Úr-Kaszdimból, hogy Kanaán földére menjenek. És eljutának Háránig, és ott letelepedének.

І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

Vala pedig Tháré kétszáz öt esztendős, és meghala Tháré Háránban.