Job 7

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

הלא צבא לאנוש על ארץ וכימי שכיר ימיו׃

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

כעבד ישאף צל וכשכיר יקוה פעלו׃

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

כן הנחלתי לי ירחי שוא ולילות עמל מנו לי׃

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

אם שכבתי ואמרתי מתי אקום ומדד ערב ושבעתי נדדים עדי נשף׃

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

לבש בשרי רמה וגיש עפר עורי רגע וימאס׃

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

ימי קלו מני ארג ויכלו באפס תקוה׃

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

זכר כי רוח חיי לא תשוב עיני לראות טוב׃

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

לא תשורני עין ראי עיניך בי ואינני׃

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

כלה ענן וילך כן יורד שאול לא יעלה׃

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

לא ישוב עוד לביתו ולא יכירנו עוד מקמו׃

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

גם אני לא אחשך פי אדברה בצר רוחי אשיחה במר נפשי׃

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

הים אני אם תנין כי תשים עלי משמר׃

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

כי אמרתי תנחמני ערשי ישא בשיחי משכבי׃

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

וחתתני בחלמות ומחזינות תבעתני׃

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

ותבחר מחנק נפשי מות מעצמותי׃

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

מאסתי לא לעלם אחיה חדל ממני כי הבל ימי׃

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

מה אנוש כי תגדלנו וכי תשית אליו לבך׃

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

ותפקדנו לבקרים לרגעים תבחננו׃

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

כמה לא תשעה ממני לא תרפני עד בלעי רקי׃

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

חטאתי מה אפעל לך נצר האדם למה שמתני למפגע לך ואהיה עלי למשא׃

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

ומה לא תשא פשעי ותעביר את עוני כי עתה לעפר אשכב ושחרתני ואינני׃