Job 6

А Йов відповів та й сказав:

Niin Job vastasi ja sanoi:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Jos minun surkeuteni punnittaisiin, ja minun kärsimiseni yhtä haavaa laskettaisiin vaa´an päälle,

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Niin se olis raskaampi kuin santa meressä; sentähden ovat minun sanani nielletyt ylös.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Sillä Kaikkivaltiaan nuolet ovat minussa, joiden myrkky särpää minun henkeni; ja Jumalan kauhistus tarkoittaa minua.

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Huutaako metsä-aasi, kuin hänellä ruohoja on? ammuuko härkä, kuin hänellä on ruokaa?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Syödäänkö mautointa ilman suolaa? eli maistaako valkuainen munan ruskuaisen ympäriltä?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Jota minun sieluni ennen kuoitti, se on nyt minun ruokani minun kipuni tähden.

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Jospa minun rukoukseni tapahtuis, ja Jumala antais minulle, mitä minä toivon!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Että Jumala tahtois ja löis minun rikki, ja päästäis kätensä särkemään minua;

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Niin olis minulla vielä sitte lohdutus, ja minä vahvistuisin sairaudessani, ellei hän säästäisi minua: en ole mitään kuitenkaan kieltänyt pyhän puhetta.

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Mikä on minun väkeni, että minä voisin toivoa? ja mikä on minun loppuni, että minun sieluni vois kärsiväinen olla?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Onko minun väkeni kivinen? eli minun lihani vaskinen?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Ei ole minulla missään apua; ja minun saatuni on pois ajettu minulta.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Joka ei osoita lähimmäisellensä laupiutta, hän hylkää Kaikkivaltiaan pelvon.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Minun veljeni ovat rikkoneet minua vastaan, niinkuin oja ja niinkuin väkevä virta ohitse menneet,

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Jotka ovat kauhiat jäästä, ja jotka lumi peittää.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Kuin helle heitä ahdistaa, pitää heidän nääntymän, ja kuin palava on, pitää heidän katooman paikastansa.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Heidän polkunsa poikkeevat pois; he raukeevat tyhjään ja hukkuvat.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

He katsoivat Temanin tietä, rikkaan Arabian polkuja he toivoivat.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Mutta heidän pitää häpiään tuleman, ratki surutoinna ollessansa; ja heidän pitää häpeemän siihen tultuansa.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Sillä ette nyt mitään ole; ja että te näette surkeuden, pelkäätte te.

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Olenko minä sanonut: Tuokaat minulle! eli antakaat minun edestäni lahjoja teidän tavarastanne?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Ja pelastakaat minua vihollisten kädestä, ja vapahtakaat minua tyrannein käsistä?

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Opettakaat minua, minä olen ääneti, ja jota en minä tiedä, niin neuvokaat minua.

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Kuinka vahvat ovat oikeuden puheet? kuka teissä on se, joka sitä laittaa taitaa?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Te ajattelette sanoja, ainoastaan nuhdellaksenne, ja teette sanoillanne epäileväisen mielen.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Te karkaatte köyhän orvon päälle, ja kaivatte lähimmäisellenne kuoppaa.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Mutta että te nyt tahdotte, niin katsokaat minun päälleni, jos minä teidän edessänne valhettelen.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Palatkaat nyt, olkoon pois vääryys: Tulkaat jälleen; minun vastaukseni pitää oikia oleman.

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Onko minun kielessäni vääryyttä? eikö minun suulakeni ymmärrä vaivoja?