Hebrews 10

Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

Thi da Loven kun har en Skygge af de kommende Goder og ikke Tingenes Skikkelse selv, kan den aldrig ved de samme årlige Ofre, som de bestandig frembære, fuldkomme dem, som træde frem dermed.

Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

Vilde man ikke ellers have ophørt at frembære dem, fordi de ofrende ikke mere havde nogen Bevidsthed om Synder, når de een Gang vare rensede?

Але в них спомин про гріхи буває щороку,

Men ved Ofrene sker År for År Ihukommelse af Synder.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Thi det er umuligt, at Blod af Tyre og Bukke kan borttage Synder.

Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

Derfor siger han, idet han indtræder i Verden: "Slagtoffer og Madoffer havde du ikke Lyst til; men et Legeme beredte du mig;

Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

Brændofre og Syndofre havde du ikke Behag i.

Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

Da sagde jeg: Se, jeg er kommen (i Bogrullen er der skrevet om mig) for at gøre, Gud! din Villie."

Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

Medens han først siger: "Slagtofre og Madofre og Brændofre og Syndofre havde du ikke Lyst til og ej heller Behag i" (og disse frembæres dog efter Loven),

Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

så har han derefter sagt: "Se, jeg er kommen for at gøre din Villie." Han ophæver det første for at fastsætte det andet.

У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

Og ved denne Villie ere vi helligede ved Ofringen af Jesu Kristi Legeme een Gang for alle.

І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

Og hver Præst står daglig og tjener og ofrer mange Gange de samme Ofre, som dog aldrig kunne borttage Synder.

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

Men denne har efter at have ofret eet Offer for Synderne sat sig for bestandig ved Guds højre Hånd,

далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

idet han for øvrigt venter på, at hans Fjender skulle lægges som en Skammel for hans Fødder.

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

Thi med et eneste Offer har han for bestandig fuldkommet dem, som helliges.

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

Men også den Helligånd giver os Vidnesbyrd; thi efter at have sagt:

Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

"Dette er den Pagt, som jeg vil oprette med dem efter de Dage," siger Herren: "Jeg vil give mine Love i deres Hjerter, og jeg vil indskrive dem i deres Sind,

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

og deres Synder og deres Overtrædelser vil jeg ikke mere ihukomme."

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

Men hvor der er Forladelse for disse, er der ikke mere Offer for Synd.

Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

Efterdi vi da, Brødre! have Frimodighed til den Indgang i Helligdommen ved Jesu Blod,

новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

som han indviede os som en ny og levende Vej igennem Forhænget, det er hans Kød,

маємо й Великого Священика над домом Божим,

og efterdi vi have en stor Præst over Guds Hus:

то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

så lader os træde frem med et sandt Hjerte, i Troens fulde Forvisning, med Hjerterne ved Bestænkelsen rensede fra en ond Samvittighed, og Legemet tvættet med rent Vand;

Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

lader os fastholde Håbets Bekendelse urokket; thi trofast er han, som gav Forjættelsen;

І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

og lader os give Agt på hverandre, så vi opflamme hverandre til Kærlighed og gode Gerninger

Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

og ikke forlade vor egen Forsamling, som nogle have for Skik, men formane hverandre, og det så meget mere, som I se, at Dagen nærmer sig.

Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

Thi Synde vi med Villie, efter at have modtaget Sandhedens Erkendelse, er der intet Offer mere tilbage for Synder,

а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

men en frygtelig Forventelse at Dom og en brændende Nidkærhed, som skal fortære de genstridige.

Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

Når en har brudt med Mose Lov, dør han uden Barmhjertighed på to eller tre Vidners Udsagn;

скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

hvor meget værre Straf mene I da, at den skal agtes værd, som træder Guds Søn under Fod og agter Pagtens Blod, hvormed han blev helliget, for urent og forhåner Nådens Ånd?

Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

Thi vi kende den, som har sagt: "Mig hører Hævnen til, jeg vil betale, siger Herren;" og fremdeles: "Herren skal dømme sit Folk."

Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

Det er frygteligt at falde i den levende Guds Hænder.

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

Men kommer de forrige Dage i Hu, i hvilke I, efter at I vare blevne oplyste, udholdt megen Kamp i Lidelser,

Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

idet I dels selv ved Forhånelser og Trængsler bleve et Skuespil, dels gjorde fælles Sag med dem, som fristede sådanne Kår.

Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

Thi både havde I Medlidenhed med de fangne, og I fandt eder med Glæde i, at man røvede, hvad I ejede, vidende, at I selv have en bedre og blivende Ejendom.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

Kaster altså ikke eders Frimodighed bort, hvilken jo har stor Belønning;

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

thi I have Udholdenhed nødig, for at I, når I have gjort Guds Villie, kunne opnå Forjættelsen.

Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

Thi "der er endnu kun en såre liden Stund, så kommer han, der skal komme, og han vil ikke tøve.

А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

Men min retfærdige skal leve af Tro; og dersom han unddrager sig, har min Sjæl ikke Behag i ham."

Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.

Men vi ere ikke af dem, som unddrage sig, til Fortabelse, men af dem, som tro, til Sjælens Frelse,