Mark 8

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

V těch dnech když opět velmi veliký zástup byl s ním, a neměli, co by jedli, svolav Ježíš učedlníky své, řekl jim:

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

Lítost mám nad zástupy; nebo již tři dni trvají se mnou a nemají, co by jedli.

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

A rozpustím-li je lačné do domů jejich, zhynou na cestě; nebo někteří z nich zdaleka přišli.

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

Odpověděli mu učedlníci jeho: I odkud bude moci kdo tyto nakrmiti chleby zde na poušti?

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

I otázal se jich: Kolik chlebů máte? A oni řekli: Sedm.

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

I kázal zástupu posaditi se na zemi. A vzav sedm chlebů, díky učiniv, lámal a dával učedlníkům svým, aby předkládali. I kladli před zástup.

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

A měli také rybiček maličko. Jichž požehnav, kázal i ty před ně klásti.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

I jedli a nasyceni jsou; a sebrali, což pozůstalo drobtů, sedm košů.

А їдців було тисяч з чотири!

Těch pak, kteříž jedli, bylo okolo čtyř tisíců. I rozpustil je.

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

Potom hned vstoupiv na lodí s učedlníky svými, přeplavil se do krajin Dalmanutských.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

I vyšli farizeové a počali se s ním hádati, hledajíce od něho znamení s nebe, pokoušejíce ho.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

A on vzdech duchem svým, dí: Co pokolení toto znamení hledá? Amen pravím vám: Nebude dáno znamení pokolení tomuto.

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

A opustiv je, vstoupil zase na lodí, i plavil se přes moře.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

I zapomenuli s sebou vzíti chlebů, a neměli než jeden chléb s sebou na lodí.

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

Tedy přikazoval jim, řka: Vizte a pilně se šetřte kvasu farizejského a kvasu Herodesova.

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

I přemyšlovali, řkouce jeden k druhému: Chleba nemáme.

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

A znaje to Ježíš, řekl jim: Co přemyšlujete o tom, že chleba nemáte? Ještě neznáte, ani rozumíte? Ještě máte oslepené srdce vaše?

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

Oči majíce, nevidíte? A uši majíce, neslyšíte? A nepomníte,

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

Že jsem pět chlebů lámal mezi pět tisíců? A kolik jste plných košů drobtů sebrali? Řekli jemu: Dvanácte.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

A když také sedm chlebů lámal jsem mezi čtyři tisíce, kolik jste plných košů drobtů vzali? I řkou jemu: Sedm.

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

I řekl jim: Kterakž tedy ještě nerozumíte?

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

I přišel do Betsaidy, a přivedli k němu slepého, prosíce ho, aby se ho dotekl.

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

I ujav slepého za ruku, vyvedl jej ven z městečka, a plinuv na oči jeho a vloživ na něj ruce, otázal se ho, viděl-li by co.

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

A on pohleděv, řekl: Znamenám lidi; nebo vidím, že chodí jako stromové.

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

Potom opět vložil ruce na oči jeho, a kázal mu hleděti. I uzdraven jest, takže i zdaleka jasně viděl všecky.

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

I odeslal jej do domu jeho, řka: Aniž do toho městečka choď, aniž komu z městečka co o tom prav.

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

Tedy vyšel Ježíš a učedlníci jeho do městeček Cesaree Filipovy. A na cestě tázal se učedlníků svých, řka jim: Kým mne praví býti lidé?

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

Kteřížto odpověděli: Janem Křtitelem, a jiní Eliášem, jiní pak jedním z proroků.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

Tedy on řekl jim: Vy pak kým mne býti pravíte? Odpověděv Petr, řekl jemu: Ty jsi Kristus.

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

I přikázal jim, aby toho o něm žádnému nepravili.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

I počal učiti je, že Syn člověka musí mnoho trpěti, a potupen býti od starších a předních kněží a zákoníků, a zabit býti, a ve třech dnech z mrtvých vstáti.

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

Zjevně to slovo mluvil. A chytiv jej Petr, počal mu domlouvati.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

Kterýžto obrátiv se a pohleděv na učedlníky své, přimluvil Petrovi, řka: Jdiž za mnou, satane; nebo nechápáš, co jest Božího, ale co lidského.

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

A svolav zástup s učedlníky svými, řekl jim: Chce-li kdo za mnou přijíti, zapři sebe sám, a vezmi kříž svůj, a následujž mne.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

Nebo chtěl-li by kdo duši svou zachovati, ztratíť ji; pakli by kdo ztratil duši svou pro mne a pro evangelium, tenť ji zachová.

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

Nebo co prospěje člověku, by všecken svět získal, a své duši škodu učinil?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

Aneb jakou dá člověk odměnu za duši svou?

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.

Nebo kdož by se koli za mne styděl a za má slova v tomto pokolení cizoložném a hříšném, i Syn člověka styděti se bude za něj, když přijde v slávě Otce svého s anděly svatými.