Mark 4

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

I poče opet poučavati uz more. I zgrnu se k njemu silan svijet te on uđe u lađu i sjede na moru, a sve ono mnoštvo bijaše uz more, na kopnu.

І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

Poučavao ih je u prispodobama mnogočemu. Govorio im u pouci:

Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

"Poslušajte! Gle, iziđe sijač sijati.

І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

I dok je sijao, poneko zrno pade uz put, dođoše ptice i pozobaše ga.

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

Neko opet pade na kamenito tlo gdje nemaše dosta zemlje. Odmah izniknu jer nemaše duboke zemlje.

а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

Ali kad ogranu sunce, izgorje; i jer nemaše korijenja, osuši se.

А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

Neko opet pade u trnje i trnje uzraste i uguši ga te ploda ne donese.

Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

Neko napokon pade u dobru zemlju i dade plod, razraste se i razmnoži, te donese: jedno tridesetostruko, jedno šezdesetostruko, jedno stostruko."

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

I doda: "Tko ima uši da čuje, neka čuje!"

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

Kad bijaše nasamo, oni oko njega zajedno s dvanaestoricom pitahu ga o prispodobama.

І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

I govoraše im: "Vama je dano otajstvo kraljevstva Božjega, a onima vani sve biva u prispodobama:

щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

da gledaju, gledaju - i ne vide, slušaju, slušaju - i ne razumiju, da se ne obrate pa da im se otpusti."

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

I kaže im: "Zar ne znate tu prispodobu? Kako ćete onda razumjeti prispodobe uopće?

Сіяч сіє слово.

Sijač sije Riječ.

А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

Oni uz put, gdje je Riječ posijana, jesu oni kojima, netom čuju, odmah dolazi Sotona i odnosi Riječ u njih posijanu.

Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

Zasijani na tlo kamenito jesu oni koji kad čuju Riječ, odmah je s radošću prime,

та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

ali nemaju u sebi korijena, nego su nestalni: kad nastane nevolja ili progonstvo zbog Riječi, odmah se sablazne.

А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

A drugi su oni u trnje zasijani. To su oni koji poslušaju Riječ,

але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

ali nadošle brige vremenite, zavodljivost bogatstva i ostale požude uguše Riječ te ona ostane bez ploda.

А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

A zasijani na dobru zemlju jesu oni koji čuju i prime Riječ te urode: tridesetostruko, šezdesetostruko, stostruko.

І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

I govoraše im: "Unosi li se svjetiljka da se pod posudu stavi ili pod postelju? Zar ne da se stavi na svijećnjak?

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

Ta ništa nije zastrto, osim zato da se očituje; i ništa skriveno, osim zato da dođe na vidjelo!

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Ima li tko uši da čuje, neka čuje."

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

I govoraše im: "Pazite što slušate. Mjerom kojom mjerite mjerit će vam se. I nadodat će vam se.

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

Doista, onomu tko ima dat će se, a onomu tko nema oduzet će se i ono što ima."

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

I govoraše im: "Kraljevstvo je Božje kao kad čovjek baci sjeme u zemlju.

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

Spavao on ili bdio, noću i danju sjeme klija i raste - sam ne zna kako;

Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

zemlja sama od sebe donosi plod: najprije stabljiku, onda klas i napokon puno zrnja na klasu.

А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

A čim plod dopusti, brže se on laća srpa jer eto žetve."

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

I govoraše: "Kako da prispodobimo kraljevstvo nebesko ili u kojoj da ga prispodobi iznesemo?

Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

Kao kad se gorušičino zrno posije u zemlju. Manje od svega sjemenja na zemlji,

Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

jednoć posijano, naraste i postane veće od svega povrća pa potjera velike grane te se pod sjenom njegovom gnijezde ptice nebeske."

І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

Mnogim takvim prispodobama navješćivaše im Riječ, kako već mogahu slušati.

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

Bez prispodobe im ne govoraše, a nasamo bi svojim učenicima sve razjašnjavao.

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

Uvečer istoga dana kaže im: "Prijeđimo prijeko!"

І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

Oni otpuste mnoštvo i povezu Isusa kako već bijaše u lađi. A pratile su ga i druge lađe.

І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

Najednom nasta žestoka oluja, na lađu navale valovi te su je već gotovo napunili.

А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

A on na krmi spavaše na uzglavku. Probude ga i kažu mu: "Učitelju! Zar ne mariš što ginemo?"

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

On se probudi, zaprijeti vjetru i reče moru: "Utihni! Umukni!" I smiri se vjetar i nasta velika utiha.

І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

Tada im reče: "Što ste bojažljivi? Kako nemate vjere?"

А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Oni se silno prestrašiše pa se zapitkivahu: "Tko li je ovaj da mu se i vjetar i more pokoravaju?"