Mark 5

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

Stigoše na onu stranu mora, u kraj gerazenski.

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

Čim iziđe iz lađe, odmah mu iz grobnica pohiti u susret neki čovjek s nečistim duhom.

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

Obitavalište je imao u grobnicama. I nitko ga više nije mogao svezati ni lancima

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

jer je već često bio i okovima i lancima svezan, ali je raskinuo okove i iskidao lance i nitko ga nije mogao ukrotiti.

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

Po cijele bi noći i dane u grobnicama i po brdima vikao i bio se kamenjem.

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

Kad izdaleka opazi Isusa, dotrči i pokloni mu se,

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

a onda u sav glas povika: "Što ti imaš sa mnom, Isuse, Sine Boga Svevišnjega? Zaklinjem te Bogom, ne muči me!"

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

Jer Isus mu bijaše rekao: "Iziđi, duše nečisti, iz ovoga čovjeka!"

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

Isus ga nato upita: "Kako ti je ime?" Kaže mu: "Legija mi je ime! Ima nas mnogo!"

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

I uporno zaklinjaše Isusa da ih ne istjera iz onoga kraja.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

A ondje je pod brdom paslo veliko krdo svinja.

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

Zaklinjahu ga dakle: "Pošalji nas u ove svinje da u njih uđemo!"

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

I on im dopusti. Tada iziđoše nečisti duhovi i uđoše u svinje. I krdo od oko dvije tisuće jurnu niz obronak u more i podavi se u moru.

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

Svinjari pobjegoše i razglasiše gradom i selima. A ljudi pođoše vidjeti što se dogodilo.

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

Dođu Isusu. Ugledaju opsjednutoga: sjedio je obučen i zdrave pameti - on koji ih je imao legiju. I prestraše se.

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

A očevici im razlagahu kako je to bilo s opsjednutim i ono o svinjama.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

Tada ga stanu moliti da ode iz njihova kraja.

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

Kad je ulazio u lađu, onaj što bijaše opsjednut molio ga da bude uza nj.

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

No on mu ne dopusti, nego mu reče: "Pođi kući k svojima pa im javi što ti je učinio Gospodin, kako ti se smilovao."

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

On ode i poče razglašavati po Dekapolu što mu učini Isus. I svi su se divili.

І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

Kad se Isus lađom ponovno prebacio prijeko, zgrnu se k njemu silan svijet.

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

Stajao je uz more. I dođe, gle, jedan od nadstojnika sinagoge, imenom Jair. Ugledavši ga, padne mu pred noge

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

pa ga usrdno moljaše: "Kćerkica mi je na umoru! Dođi, stavi ruke na nju da ozdravi i ostane u životu!"

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

I pođe s njima. A za njim je išao silan svijet i pritiskao ga.

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

A neka je žena dvanaest godina bolovala od krvarenja,

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

mnogo pretrpjela od pustih liječnika, razdala sve svoje i ništa nije koristilo; štoviše, bivalo joj je sve gore.

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

Čuvši za Isusa, priđe mu među mnoštvom odostraga i dotaknu se njegove haljine.

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

Mislila je: "Dotaknem li se samo njegovih haljina, bit ću spašena."

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

I odmah prestane njezino krvarenje te osjeti u tijelu da je ozdravila od zla.

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

Isus odmah u sebi osjeti da je iz njega izišla sila pa se okrenu usred mnoštva i reče: "Tko se to dotaknu mojih haljina?"

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

A učenici mu rekoše: "Ta vidiš kako te mnoštvo odasvud pritišće i još pitaš: 'Tko me se to dotaknu?'"

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

A on zaokruži pogledom da vidi onu koja to učini.

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

Žena, sva u strahu i trepetu, svjesna onoga što joj se dogodilo, pristupi i baci se preda nj pa mu kaza sve po istini.

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

On joj reče: "Kćeri, vjera te tvoja spasila! Pođi u miru i budi zdrava od svojega zla!"

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

Dok je Isus još govorio, eto nadstojnikovih s porukom. "Kći ti je umrla. Čemu dalje mučiti učitelja?"

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

Isus je čuo taj razgovor, pa će nadstojniku: "Ne boj se! Samo vjeruj!"

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

I ne dopusti da ga itko drugi prati osim Petra i Jakova i Ivana, brata Jakovljeva.

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

I dođu u kuću nadstojnikovu. Ugleda buku i one koji plakahu i naricahu u sav glas.

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

Uđe i kaže im: "Što bučite i plačete? Dijete nije umrlo, nego spava."

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

A oni mu se podsmjehivahu. No on ih sve izbaci, uzme sa sobom djetetova oca i majku i svoje pratioce pa uđe onamo gdje bijaše dijete.

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

Primi dijete za ruku govoreći: "Talita, kum!" što znači: "Djevojko! Zapovijedam ti, ustani!"

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

I djevojka odmah usta i poče hodati. Bijaše joj dvanaest godina. I u tren ostadoše zapanjeni, u čudu veliku.

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

On im dobro poprijeti neka toga nitko ne dozna; i reče da djevojci dadnu jesti.