Acts 4

А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

Dok su oni još govorili narodu, priđu im svećenici, hramski zapovjednik i saduceji,

обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

ozlovoljeni što uče narod i navješćuju - u Isusu - uskrsnuće od mrtvih;

І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

pograbe ih i bace u tamnicu do sutra jer već bijaše večer.

І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

Ipak mnogi od onih koji su čuli Riječ, povjerovaše te broj vjernika poraste nekako do pet tisuća.

І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

Sutradan se sastadoše u Jeruzalemu glavari, starješine i pismoznanci -

і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

i veliki svećenik Ana, i Kajfa, i Ivan, i Aleksandar, i svi od roda velikosvećeničkoga.

І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

Izvedoše apostole preda se pa ih stadoše ispitivati: "Kojom snagom ili po kojem imenu vi to učiniste?"

Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

Onda Petar pun Duha Svetoga reče: "Glavari narodni i starješine!

Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

Zar mi danas odgovaramo zbog dobra djela učinjena bolesnu čovjeku? Po kome je ovaj spašen?

нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

Neka bude znano svima vama i svemu narodu Izraelovu: po imenu Isusa Krista Nazarećanina, kojega ste vi raspeli, a kojega Bog uskrisi od mrtvih! Po njemu ovaj stoji pred vama zdrav!

Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

On je onaj kamen koji vi graditelji odbaciste, ali koji postade kamen zaglavni.

І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

I nema ni u kome drugom spasenja. Nema uistinu pod nebom drugoga imena dana ljudima po kojemu se možemo spasiti."

А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

Kad vidješe neustrašivost Petrovu i Ivanovu, a znajući da su to ljudi nepismeni i neuki, bijahu u čudu; znali su ih, da bijahu s Isusom, ali

Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

videći gdje s njima stoji izliječeni čovjek, nisu mogli ništa protusloviti.

І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

Stoga zapovjediše da izađu iz vijećnice pa stadoše raspravljati:

говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

"Što ćemo s tim ljudima? Ta učinili su očit znak, poznat svim Jeruzalemcima, ne možemo ga nijekati;

Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

ali da se još više ne razglasi u narod, zaprijetimo im da nikomu živom o tom Imenu više ne govore."

І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

Pozvaše ih i zapovjediše im da podnipošto ne zbore niti naučavaju u ime Isusovo.

І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

Ali im Petar i Ivan odgovoriše: "Sudite je li pred Bogom pravo slušati radije vas nego Boga.

Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

Mi doista ne možemo ne govoriti što vidjesmo i čusmo."

А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

Ali oni ne našavši kako da ih kazne, opet im zaprijete pa ih otpuste poradi naroda jer su svi slavili Boga zbog onoga što se dogodilo.

Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

Jer čovjeku na kom se dogodi čudo ozdravljenja bijaše više od četrdeset godina.

Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

Otpušteni, odoše svojima i javiše što im rekoše veliki svećenici i starješine.

Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

Kad su oni to čuli, jednodušno podigoše glas k Bogu i rekoše: "Gospodine, ti si stvorio nebo i zemlju i more i sve što je u njima!

Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

Ti si na usta oca našega, sluge svoga Davida, po Duhu Svetom rekao: Zašto se bune narodi, zašto puci ludosti snuju?

Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

Ustaju kraljevi zemaljski, Knezovi se rotÄe protiv Gospodina i protiv Pomazanika njegova.

Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

RotÄe se, uistinu, u ovome gradu na svetog Slugu tvoga Isusa, kog pomaza, rotÄe se Herod i Poncije Pilat zajedno s narodima i pucima izraelskim

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

da učine što tvoja ruka i tvoja volja predodredi da se zbude.

І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

I evo sada, Gospodine, promotri prijetnje njihove i daj slugama svojim sa svom smjelošću navješćivati riječ tvoju!

коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

Pruži ruku svoju da bude ozdravljenja, znamenja i čudesa po imenu svetoga Sluge tvoga Isusa."

Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

I pošto se pomoliše, potrese se mjesto gdje bijahu sabrani, i svi se napuniše Duha Svetoga te stanu navješćivati riječ Božju smjelo.

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

U mnoštva onih što prigrliše vjeru bijaše jedno srce i jedna duša. I nijedan od njih nije svojim zvao ništa od onoga što je imao, nego im sve bijaše zajedničko.

І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

Apostoli pak velikom silom davahu svjedočanstvo o uskrsnuću Gospodina Isusa i svi uživahu veliku naklonost.

Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

Doista, nitko među njima nije oskudijevao jer koji bi god posjedovali zemljišta ili kuće, prodavali bi ih i utržak donosili

та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

i stavljali pred noge apostolima. A dijelilo se svakomu koliko je trebao.

Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

A Josip, od apostola prozvan Barnaba, što znači Sin utjehe, levit, rodom Cipranin,

мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.

posjedovaše jednu njivu; proda je pa donese novac i postavi pred noge apostolima.