Job 6

Y RESPONDIÓ Job y dijo:

А Йов відповів та й сказав:

¡Oh si pesasen al justo mi queja y mi tormento, Y se alzasen igualmente en balanza!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Porque pesaría aquél más que la arena del mar: Y por tanto mis palabras son cortadas.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Porque las saetas del Todopoderoso están en mí, Cuyo veneno bebe mi espíritu; Y terrores de Dios me combaten.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

¿Acaso gime el asno montés junto á la hierba? ¿Muge el buey junto á su pasto?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

¿Comeráse lo desabrido sin sal? ¿Ó habrá gusto en la clara del huevo?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Las cosas que mi alma no quería tocar, Por los dolores son mi comida.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

¡Quién me diera que viniese mi petición, Y que Dios me otorgase lo que espero;

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Y que pluguiera á Dios quebrantarme; Que soltara su mano, y me deshiciera!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Y sería aún mi consuelo, Si me asaltase con dolor sin dar más tregua, Que yo no he escondido las palabras del Santo.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

¿Cuál es mi fortaleza para esperar aún? ¿Y cuál mi fin para dilatar mi vida?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¿Es mi fortaleza la de las piedras? ¿Ó mi carne, es de acero?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

¿No me ayudo cuanto puedo, Y el poder me falta del todo?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

El atribulado es consolado de su compañero: Mas hase abandonado el temor del Omnipotente.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Mis hermanos han mentido cual arroyo: Pasáronse como corrientes impetuosas,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Que están escondidas por la helada, Y encubiertas con nieve;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Que al tiempo del calor son deshechas, Y en calentándose, desaparecen de su lugar;

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Apártanse de la senda de su rumbo, Van menguando y piérdense.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Miraron los caminantes de Temán, Los caminantes de Saba esperaron en ellas:

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Mas fueron avergonzados por su esperanza; Porque vinieron hasta ellas, y halláronse confusos.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Ahora ciertamente como ellas sois vosotros: Que habéis visto el tormento, y teméis.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

¿Os he dicho yo: Traedme, Y pagad por mí de vuestra hacienda;

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Y libradme de la mano del opresor, Y redimidme del poder de los violentos?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Enseñadme, y yo callaré: Y hacedme entender en qué he errado.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

¡Cuán fuertes son las palabras de rectitud! Mas ¿qué reprende el que reprende de vosotros?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

¿Pensáis censurar palabras, Y los discursos de un desesperado, que son como el viento?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

También os arrojáis sobre el huérfano, Y hacéis hoyo delante de vuestro amigo.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Ahora pues, si queréis, mirad en mí, Y ved si miento delante de vosotros.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Tornad ahora, y no haya iniquidad; Volved aún á considerar mi justicia en esto.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

¿Hay iniquidad en mi lengua? ¿No puede mi paladar discernir las cosas depravadas?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?