Hebrews 10

Albowiem zakon mając cień przyszłych dóbr, a nie sam obraz rzeczy, jednakiemiż ofiarami, które na każdy rok ustawicznie ofiarują, nigdy nie może tych, którzy do nich przystępują, doskonałymi uczynić.

Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

Bo inaczej przestano by ich było ofiarować, przeto żeby już nie mieli żadnego sumienia o grzechy ci, którzy ofiarują, będąc raz oczyszczeni.

Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

Ale przy tych ofiarach dzieje się przypomnienie grzechów na każdy rok.

Але в них спомин про гріхи буває щороку,

Albowiem nie można rzec, aby krew wołów i kozłów miała gładzić grzechy.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

Przetoż wchodząc na świat, mówi: Ofiary i obiaty nie chciałeś, aleś mi ciało sposobił.

Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

Całopalenia i ofiary za grzech nie upodobałyć się.

Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

Tedym rzekł: Oto idę (na początku księgi napisano o mnie), abym czynił, o Boże! wolę twoję;

Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

Powiedziawszy wyżej: Żeś ofiary i obiaty, i całopalenia za grzech nie chciał, ani sobie upodobał, (które według zakonu bywają ofiarowane).

Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

Tedy rzekł: Oto idę, abym czynił, o Boże wolę twoję; znosi pierwsze, aby wtóre postanowił.

Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

Przez którą wolę jesteśmy poświęceni przez ofiarę ciała Jezusa Chrystusa raz uczynioną.

У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

A wszelkić kapłan stoi na każdy dzień, służbę Bożą odprawując, a jednakież ofiary częstokroć ofiarując, które nigdy grzechów zgładzić nie mogą.

І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

Lecz ten jednę ofiarę ofiarowawszy za grzechy, na wieki siedzi na prawicy Bożej,

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

Na koniec oczekując, ażby położeni byli nieprzyjaciele jego podnóżkiem nóg jego.

далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

Albowiem jedną ofiarą doskonałymi uczynił na wieki tych, którzy bywają poświęceni.

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

A świadczy nam to i sam Duch Święty; albowiem powiedziawszy pierwej:

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

Toć jest przymierze, które postanowię z nimi po onych dniach, mówi Pan: Dam prawa moje do serca ich, a na myślach ich napiszę je.

Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

A grzechów ich i nieprawości ich nie wspomnę więcej:

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

A gdzieć jest odpuszczenie ich, jużci więcej ofiary nie potrzeba za grzech.

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

Mając tedy, bracia! wolność, wnijść do świątnicy przez krew Jezusową,

Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

(Drogą nową i żywą, którą nam poświęcił przez zasłonę, to jest przez ciało swoje.)

новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

I kapłana wielkiego nad domem Bożym;

маємо й Великого Священика над домом Божим,

Przystąpmyż z prawdziwem sercem w zupełności wiary, mając oczyszczone serca od sumienia złego,

то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

I omyte ciało wodą czystą, trzymajmy wyznanie nadziei niechwiejące się; (boć wierny jest ten, który obiecał;)

Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

I przypatrujmy się jedni drugim ku pobudzaniu się do miłości i do dobrych uczynków,

І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

Nie opuszczając społecznego zgromadzenia naszego, jako niektórzy obyczaj mają, ale napominając jedni drugich, a to tem więcej, czem więcej widzicie, iż się on dzień przybliża.

Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

Albowiem jeźlibyśmy dobrowolnie grzeszyli po wzięciu znajomości prawdy, nie zostawałaby już ofiara za grzechy;

Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

Ale straszliwe niejakie oczekiwanie sądu i zapalenie ognia, który pożreć ma przeciwników.

а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

Kto by odrzucił zakon Mojżeszowy, bez miłosierdzia za świadectwem dwóch albo trzech umiera.

Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

Co się wam zda? Jakoż sroższego karania godzien jest ten, kto by Syna Bożego podeptał i krew przymierza, przez którą był poświęcony, za pospolitą miał, i Ducha łaski zelżył?

скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

Albowiem znamy tego, który powiedział: Mnie pomsta, Ja oddam, mówi Pan; i zasię: Pan sądzić będzie lud swój.

Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

Strasznać rzecz jest wpaść w ręce Boga żywego.

Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

Wspomnijcie na dni pierwsze, w których będąc oświeceni, znosiliście wielki bój utrapienia,

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

Lubo to, gdyście byli i urąganiem, i utrapieniem na podziw wystawieni lub też gdyście się stali uczestnikami tych, z którymi się tak obchodzono.

Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

Albowiemeście i z więzienia mego ze mną utrapieni byli i rozchwycenie majętności waszych przyjęliście z radością, wiedząc, że macie w sobie lepszą majętność w niebie, i trwającą.

Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

Przetoż nie odrzucajcie ufności waszej, która ma wielką zapłatę.

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

Albowiem cierpliwości wam potrzeba, abyście wolę Bożą czyniąc, odnieśli obietnicę.

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

Boć jeszcze bardzo, bardzo maluczko, a oto ten, który ma przyjść, przyjdzie, a nie omieszka.

Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

A sprawiedliwy z wiary żyć będzie; a jeźliby się kto schraniał, nie kocha się w nim dusza moja.

А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

Lecz my nie jesteśmy z tych, którzy się schraniają ku zginieniu, ale z tych, którzy wierzą ku pozyskaniu duszy.

Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.