Job 6

Da tok Job til orde og sa:

А Йов відповів та й сказав:

Gid min gremmelse blev veid, og min ulykke samtidig lagt på vekten!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

For nu er den tyngre enn havets sand; derfor var mine ord tankeløse.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

For den Allmektiges piler sitter i mig, og min ånd drikker deres gift; Guds redsler stiller sig op imot mig.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Skriker vel et villesel midt i det grønne gress? Eller brøler en okse foran sitt fôr?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Hvem vil ete det som det ingen smak er i, uten salt? Eller er det smak i eggehvite?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Det byr mig imot å røre ved det; det er for mig som utskjemt mat.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Gid min bønn måtte bli hørt, og Gud vilde opfylle mitt håp!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Og måtte det behage Gud å knuse mig, å slippe løs sin hånd og avskjære min livstråd!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Da hadde jeg ennu en trøst, og jeg skulde springe av glede midt i den skånselløse smerte; for jeg har ikke fornektet den Helliges ord.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Hvad kraft har jeg, så jeg kunde holde ut, og hvad blir enden med mig, så jeg kunde være tålmodig?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Er da min kraft som stenens kraft? Eller er mitt kjøtt av kobber?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Er jeg da ikke aldeles hjelpeløs? Er ikke all utsikt til frelse fratatt mig?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Den ulykkelige burde møte kjærlighet hos sin venn, selv om han opgir frykten for den Allmektige.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Men mine brødre har sviktet som en bekk, som strømmer hvis vann skyller over,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

som er grumset av is, og som det skjuler sig sne i;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

men på den tid de treffes av solens glød, tørkes de ut; når det blir hett, svinner de bort.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Karavaner som er på veien til dem, bøier av; de drar op i ørkenen og omkommer.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Temas karavaner speidet efter dem, Sjebas reisefølger satte sitt håp til dem;

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

de blev til skamme, fordi de stolte på dem; de kom dit og blev skuffet.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Således er I nu blitt til intet; I ser ulykken og blir redde.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Har jeg vel bedt eder at I skulde gi mig noget eller bruke noget av eders gods til beste for mig,

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

at I skulde frelse mig av fiendens hånd og løskjøpe mig fra voldsmenn?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Lær mig, så skal jeg tie, og vis mig hvori jeg har faret vill!

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Hvor kraftige er ikke rettsindige ord! Men hvad gagn er det i en refselse fra eder?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Tenker I på å refse ord? Ord av en fortvilet mann hører jo vinden til.

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Endog om en farløs kunde I kaste lodd og kjøpslå om eders venn.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Men gjør nu så vel å se på mig! Skulde jeg vel ville lyve eder midt op i ansiktet?

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Vend om, la det ikke skje urett! Vend om, jeg har ennu rett i dette.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Er det urett på min tunge, eller skulde min gane ikke merke hvad som er ondt?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?