Job 7

He teka ranei kua takoto he pakanga mo te tangata i runga i te whenua, he rite ano ona ra ki nga ra o te kaimahi?

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

E rite ana ki te pononga, e matenui nei ki te atarangi, ki te kaimahi, e tumanako nei ki te utu mo tana mahi;

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

Koia toku rite, ka whiwhi nei ki nga marama horihori, a he mauiui nga po kua whakaritea moku.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

Ka takoto ahau, ka mea ahau, A hea ahau ara ai? he roa ia te po; heoi ka tahurihuri kau ahau a ao noa.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Ko te kakahu mo oku kikokiko he kutukutu, he pokuru oneone; ka kukuti toku kiri, a ka ngatata ano.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

Ko oku ra hohoro atu i te rakau a te kaiwhatu; pau ake, te ai he tumanakohanga atu.

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Kia mahara he hau oku ra; heoi ano kitenga o toku kanohi i te pai.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Ko te kanohi o te tangata e kite ana i ahau, heoi ano tona tirohanga mai ki ahau: kei runga i ahau ou kanohi, heoi kahore iho ahau.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

Memeha atu te kapua, ngaro atu: he pera ano te tangata e haere ana ki te urupa; e kore e hoki ake.

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

E kore ia e hoki mai ano ki tona whare, e kore ano tona wahi e mahara ki a ia i muri.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

Na e kore e kaiponuhia e ahau toku mangai; ka korero ahau i toku wairua e mamae nei; ka tangi i te kawa i toku ngakau.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

He moana ranei ahau, he tohora, i mea ai koe i te kaitirotiro moku/

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Ki te mea ahau, kei toku moenga ahau te marie ai, ma toku takotoranga e whakamama taku tangi;

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

Na ka whakahaehaetia ahau e koe ki nga moe, ka whakawehia ahau ki nga mea e whakakitea mai.

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

A ki ta toku wairua he pai te tarona; pai ake te mate i enei wheua oku.

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

E whakarihariha ana ahau ki toku ora; kahore oku hiahia kia ora tonu ahau: waiho noa iho ahau, he mea teka noa hoki oku ra.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

He aha te tangata, i whakanuia ai e koe? i anga ai tou ngakau ki a ia?

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

I titiro ai koe i a ia i tenei ata, i tenei ata, i honohono ai tau whakamatautau i a ia?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

Kia pehea ake te roa ou kahore nei e tahuri atu i ahau, oku kahore nei e waiho noa iho e koe, kia horomia ai toku huware?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

Mehemea kua hara ahau, kia aha atu ahau ki a koe, e te kaitiaki o nga tangata? he aha ahau i waiho ai e koe hei patunga mau i taimaha iho ai ahau ki ahau ano.

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

He aha koe te whakarere noa ai i toku he, te whakapahemo ai i toku kino? Akuanei hoki ahau moe ai ki te puehu, a ka ata rapu koe i ahau, otiia kahore noa iho ahau.

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...