Job 6

But Job answered and said,

А Йов відповів та й сказав:

Oh that my grief were throughly weighed, and my calamity laid in the balances together!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

For now it would be heavier than the sand of the sea: therefore my words are swallowed up.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

For the arrows of the Almighty are within me, the poison whereof drinketh up my spirit: the terrors of God do set themselves in array against me.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Doth the wild ass bray when he hath grass? or loweth the ox over his fodder?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Can that which is unsavoury be eaten without salt? or is there any taste in the white of an egg?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

The things that my soul refused to touch are as my sorrowful meat.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Oh that I might have my request; and that God would grant me the thing that I long for!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Even that it would please God to destroy me; that he would let loose his hand, and cut me off!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Then should I yet have comfort; yea, I would harden myself in sorrow: let him not spare; for I have not concealed the words of the Holy One.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

What is my strength, that I should hope? and what is mine end, that I should prolong my life?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Is my strength the strength of stones? or is my flesh of brass?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Is not my help in me? and is wisdom driven quite from me?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

To him that is afflicted pity should be shewed from his friend; but he forsaketh the fear of the Almighty.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

My brethren have dealt deceitfully as a brook, and as the stream of brooks they pass away;

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Which are blackish by reason of the ice, and wherein the snow is hid:

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

What time they wax warm, they vanish: when it is hot, they are consumed out of their place.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

The paths of their way are turned aside; they go to nothing, and perish.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

The troops of Tema looked, the companies of Sheba waited for them.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

They were confounded because they had hoped; they came thither, and were ashamed.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

For now ye are nothing; ye see my casting down, and are afraid.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Did I say, Bring unto me? or, Give a reward for me of your substance?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Or, Deliver me from the enemy's hand? or, Redeem me from the hand of the mighty?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Teach me, and I will hold my tongue: and cause me to understand wherein I have erred.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

How forcible are right words! but what doth your arguing reprove?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Do ye imagine to reprove words, and the speeches of one that is desperate, which are as wind?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Yea, ye overwhelm the fatherless, and ye dig a pit for your friend.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Now therefore be content, look upon me; for it is evident unto you if I lie.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Return, I pray you, let it not be iniquity; yea, return again, my righteousness is in it.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Is there iniquity in my tongue? cannot my taste discern perverse things?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?