Acts 5

But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession,

А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

And kept back part of the price, his wife also being privy to it, and brought a certain part, and laid it at the apostles' feet.

та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

But Peter said, Ananias, why hath Satan filled thine heart to lie to the Holy Ghost, and to keep back part of the price of the land?

І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

Whiles it remained, was it not thine own? and after it was sold, was it not in thine own power? why hast thou conceived this thing in thine heart? thou hast not lied unto men, but unto God.

Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

And Ananias hearing these words fell down, and gave up the ghost: and great fear came on all them that heard these things.

Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

And the young men arose, wound him up, and carried him out, and buried him.

Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

And it was about the space of three hours after, when his wife, not knowing what was done, came in.

І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

And Peter answered unto her, Tell me whether ye sold the land for so much? And she said, Yea, for so much.

І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

Then Peter said unto her, How is it that ye have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? behold, the feet of them which have buried thy husband are at the door, and shall carry thee out.

До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

Then fell she down straightway at his feet, and yielded up the ghost: and the young men came in, and found her dead, and, carrying her forth, buried her by her husband.

І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

And great fear came upon all the church, and upon as many as heard these things.

І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

And by the hands of the apostles were many signs and wonders wrought among the people; (and they were all with one accord in Solomon's porch.

А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

And of the rest durst no man join himself to them: but the people magnified them.

А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

And believers were the more added to the Lord, multitudes both of men and women.)

І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

Insomuch that they brought forth the sick into the streets, and laid them on beds and couches, that at the least the shadow of Peter passing by might overshadow some of them.

так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

There came also a multitude out of the cities round about unto Jerusalem, bringing sick folks, and them which were vexed with unclean spirits: and they were healed every one.

І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

Then the high priest rose up, and all they that were with him, (which is the sect of the Sadducees,) and were filled with indignation,

А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

And laid their hands on the apostles, and put them in the common prison.

і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

But the angel of the Lord by night opened the prison doors, and brought them forth, and said,

Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

Go, stand and speak in the temple to the people all the words of this life.

Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

And when they heard that, they entered into the temple early in the morning, and taught. But the high priest came, and they that were with him, and called the council together, and all the senate of the children of Israel, and sent to the prison to have them brought.

Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

But when the officers came, and found them not in the prison, they returned, and told,

А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

Saying, The prison truly found we shut with all safety, and the keepers standing without before the doors: but when we had opened, we found no man within.

говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

Now when the high priest and the captain of the temple and the chief priests heard these things, they doubted of them whereunto this would grow.

Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

Then came one and told them, saying, Behold, the men whom ye put in prison are standing in the temple, and teaching the people.

Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

Then went the captain with the officers, and brought them without violence: for they feared the people, lest they should have been stoned.

Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

And when they had brought them, they set them before the council: and the high priest asked them,

Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

Saying, Did not we straitly command you that ye should not teach in this name? and, behold, ye have filled Jerusalem with your doctrine, and intend to bring this man's blood upon us.

Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

Then Peter and the other apostles answered and said, We ought to obey God rather than men.

Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

The God of our fathers raised up Jesus, whom ye slew and hanged on a tree.

Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

Him hath God exalted with his right hand to be a Prince and a Saviour, for to give repentance to Israel, and forgiveness of sins.

Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

And we are his witnesses of these things; and so is also the Holy Ghost, whom God hath given to them that obey him.

А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

When they heard that, they were cut to the heart, and took counsel to slay them.

Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

Then stood there up one in the council, a Pharisee, named Gamaliel, a doctor of the law, had in reputation among all the people, and commanded to put the apostles forth a little space;

І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

And said unto them, Ye men of Israel, take heed to yourselves what ye intend to do as touching these men.

І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

For before these days rose up Theudas, boasting himself to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves: who was slain; and all, as many as obeyed him, were scattered, and brought to nought.

Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

After this man rose up Judas of Galilee in the days of the taxing, and drew away much people after him: he also perished; and all, even as many as obeyed him, were dispersed.

Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

And now I say unto you, Refrain from these men, and let them alone: for if this counsel or this work be of men, it will come to nought:

І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

But if it be of God, ye cannot overthrow it; lest haply ye be found even to fight against God.

А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

And to him they agreed: and when they had called the apostles, and beaten them, they commanded that they should not speak in the name of Jesus, and let them go.

І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

And they departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer shame for his name.

А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

And daily in the temple, and in every house, they ceased not to teach and preach Jesus Christ.

І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.