Mark 8

ויהי בימים ההם בהקבץ עם רב ואין להם מה יאכלו ויקרא אל תלמידיו ויאמר אליהם׃

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

נכמרו רחמי על העם כי זה שלשת ימים עמדו עמדי ואין להם לחם לאכל׃

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

והיה בשלחי אותם רעבים לבתיהם יתעלפו בדרך כי יש מהם אשר באו ממרחק׃

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

ויענו אתו תלמידיו מאין יוכל איש להשביע את אלה פה במדבר לחם׃

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

וישאל אותם כמה ככרות לחם יש לכם ויאמרו שבע׃

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

ויצו את העם לשבת לארץ ויקח את שבע ככרות הלחם ויברך ויפרס ויתן אותם לתלמידיו לשום לפניהם וישימו לפני העם׃

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

ויהי להם מעט דגים קטנים ויברך ויאמר לשום לפניהם גם את אלה׃

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

ויאכלו וישבעו וישאו מן הפתותים הנותרים שבעת דודים׃

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

והאכלים היו כארבעת אלפי איש וישלחם׃

А їдців було тисяч з чотири!

אז ירד באניה עם תלמידיו ויבא אל גלילות דלמונתא׃

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

ויצאו הפרושים ויחלו להתוכח אתו וישאלו מעמו אות מן השמים והם מנסים אתו׃

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

ויאנח ברוחו ויאמר מה הדור הזה מבקש לו אות אמן אמר אני לכם אם ינתן אות לדור הזה׃

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

ויעזב אותם וירד באניה וישב ויעבר אל עבר הים׃

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

וישכחו לקחת אתם לחם ולא היה להם באניה בלתי אם ככר לחם אחת׃

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

ויזהר אותם לאמר ראו השמרו לכם משאר הפרושים ומשאר הורדוס׃

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

ויחשבו ויאמרו איש אל רעהו על כי לחם אין אתנו׃

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

וידע ישוע ויאמר להם מה תחשבו על כי לחם אין לכם העוד לא תשכילו ולא תבינו ולבכם עודנו מטמטם׃

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

עינים לכם ולא תראו ואזנים לכם ולא תשמעו ולא תזכרו׃

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

כאשר פרסתי את חמשת ככרות הלחם לחמשת אלפי איש כמה סלים מלאי פתותים נשאתם ויאמרו אליו שנים עשר׃

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

ובשבע לארבעת אלפי איש כמה דודים מלאי פתותים נשאתם ויאמרו אליו שבעה׃

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

ויאמר אליהם איך לא תבינו׃

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

ויבא אל בית צידה ויביאו אליו איש עור ויתחננו לו לגעת בו׃

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

ויאחז ביד העור ויוליכהו אל מחוץ לכפר וירק בעיניו וישם את ידיו עליו וישאלהו לאמר הראה אתה דבר׃

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

ויבט ויאמר אראה את בני האדם כי מתהלכים כאילנות אני ראה׃

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

ויוסף לשום את ידיו על עיניו ותפקחנה עיניו וירפא וירא הכל היטב עד למרחוק׃

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

וישלחהו אל ביתו לאמר אל תבא בתוך הכפר ואל תדבר לאיש בכפר׃

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

ויצא ישוע ותלמידיו ללכת אל כפרי קיסרין של פילפוס ויהי בדרך וישאל את תלמידיו ויאמר אליהם מה אמרים עלי האנשים מי אני׃

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

ויענו ויאמרו יוחנן המטביל ויש אמרים אליהו ואחרים אמרים אחד מן הנביאים׃

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

וישאל אתם לאמר ואתם מה תאמרו עלי מי אני ויען פטרוס ויאמר אליו אתה הוא המשיח׃

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

ויצו אתם בגערה לבלתי דבר עליו לאיש׃

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

ויחל ללמדם כי צריך בן האדם לענות הרבה וימאס על ידי הזקנים והכהנים הגדולים והסופרים ויומת ומקצה שלשת ימים קום יקום׃

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

והוא בגלוי דבר את הדבר הזה ויקחהו פטרוס ויחל לגער בו׃

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

ויפן אחריו ויבט את תלמידיו ויגער בפטרוס לאמר סור מעל פני השטן כי אין לבך לדברי האלהים כי אם לדברי האדם׃

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

ויקרא אל העם ואל תלמידיו ויאמר אליהם החפץ ללכת אחרי יכחש בנפשו וישא את צלבו וילך אחרי׃

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

כי כל אשר יחפץ להושיע את נפשו תאבד נפשו ממנו וכל אשר תאבד לו נפשו למעני ולמען הבשורה הוא יושיענה׃

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

כי מה יסכן לאדם כי יקנה את כל העולם ונשחתה נפשו׃

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

או מה יתן איש פדיון נפשו׃

Або що назамін дасть людина за душу свою?

כי כל איש אשר הייתי אני ודברי לו לחרפה בדור הנאף והחוטא הזה אף הוא יהיה לחרפה לבן האדם בבואו בכבוד אביו עם המלאכים הקדושים׃

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.