Mark 7

ויקהלו אליו הפרושים ומן הסופרים אשר באו מירושלים׃

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

ויהי כראותם מתלמידיו אכלים לחם בטמאת ידיהם בלא נטילה ויוכיחו אתם׃

і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

כי הפרושים וכל היהודים לא יאכלו בלתי את רחצו את ידיהם עד הפרק באחזם בקבלת הזקנים׃

Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

ואת אשר מן השוק אינם אכלים בלא טבילה ועוד דברים אחרים רבים אשר קבלו לשמר כמו טבילת כסות וכדים ויורות ומטות׃

а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.

וישאלו אותו הפרושים והסופרים מדוע תלמידיך אינם נהגים על פי קבלת הזקנים כי אכלים לחם בלא נטבילת ידים׃

І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?

ויען ויאמר אליהם היטב נבא ישעיהו עליכם החנפים ככתוב העם הזה בשפתיו כבדוני ולבו רחק ממני׃

А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...

ותהו יראתם אתי מצות אנשים מלמדים׃

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.

כי עזבתם את מצות אלהים לאחז בקבלת בני אדם טבילות כדים וכסות וכאלה רבות אתם עשים׃

Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.

ויאמר אליהם מה יפה עשיתם אשר בטלתם את מצות האלהים כדי שתשמרו את קבלתכם׃

І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.

כי משה אמר כבד את אביך ואת אמך ומקלל אביו ואמו מות יומת׃

Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.

ואתם אמרים איש כי יאמר לאביו ולאמו קרבן פרושו מתנה לאלהים כל מה שאתה נהנה לי׃

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,

ולא תניחו לו לעשות עוד מאומה לאביו ולאמו׃

то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

ותפרו את דבר האלהים על ידי קבלתכם אשר קבלתם והרבה כאלה אתם עשים׃

порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.

ויקרא אל כל העם ויאמר אליהם שמעו אלי כלכם והבינו׃

І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

אין דבר מחוץ לאדם אשר יוכל לטמא אותו בבאו אל קרבו כי אם הדברים היוצאים ממנו המה יטמאו את האדם׃

Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

כל אשר אזנים לו לשמע ישמע׃

Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!

ויהי כאשר שב הביתה מן ההמון וישאלהו תלמידיו על דבר המשל׃

А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.

ויאמר אליהם האף אתם חסרי בינה הלא תשכילו כי כל הבא את תוך האדם מחוצה לו לא יטמאנו׃

І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?

כי לא יבוא אל לבו כי אם אל כרשו ויצא למוצאות להבר כל אכל׃

Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.

ויאמר היצא מן האדם הוא מטמא את האדם׃

А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

]22-12[ כי מתוך לב האדם יצאות המחשבות הרעות נאף וזנה ורצוח וגנוב ואהבת בצע ורשעה ורמיה וזוללות וצרות עין וגדוף וזדון וסכלות׃

Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,

]22-12[׃

перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.

כל הרעות האלה מקרב האדם הן יוצאות ומטמאות אתו׃

Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!

ויקם משם וילך לו אל גבולות צור וצידון ובבואו הביתה לא אבה כי יודע לאיש ולא יכל להסתר׃

І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

כי אשה אשר רוח טמאה נכנסה בבתה הקטנה שמעה את שמעו ותבא ותפל לרגליו׃

Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

והאשה יונית וארץ מולדתה כנען אשר לסוריא ותבקש ממנו לגרש אר השד מבתה׃

А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.

ויאמר אליה ישוע הניחו לשבע בראשונה הבנים כי לא טוב לקחת לחם הבנים ולהשליכו לצעירי הכלבים׃

А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!

ותען ותאמר אליו כן אדני אבל גם צעירי הכלבים יאכלו תחת השלחן מפרורי לחם הבנים׃

А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...

ויאמר אליה בגלל דברך זה לכי לך יצא השד מבתך׃

І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!

ותבא אל ביתה ותמצא את הילדה משכבת על חמטה והשד יצא ממנה׃

А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

וישב ויצא מגבול צור וצידון ויבא אל ים הגליל בתוך גבול עשר הערים׃

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.

ויביאו אליו איש אשר היה חרש ואלם ויתחננו לו לשום עליו את ידו׃

І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

ויקח אתו לבדו מקרב ההמון וישם את אצבעותיו באזניו וירק ויגע על לשנו׃

І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.

ויבט השמימה ויאנח ויאמר אליו אפתח ופרושו הפתח׃

І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!

וברגע נפתחו אזניו ויתר קשר לשונו וידבר בשפה ברורה׃

І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!

ויזהר אותם כי לא יספרו לאיש וכאשר יזהירם כן ירבו להכריז׃

А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.

וישתוממו עד מאד ויאמרו את הכל עשה יפה גם החרשים הוא עשה לשמעים גם האלמים למדברים׃

І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!