Luke 18

וגם משל דבר אליהם להתפלל תמיד ולא להתרפות׃

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

ויאמר שופט היה בעיר אחת אשר לא ירא את האלהים ולא נשא פנים לאדם׃

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

ואלמנה היתה בעיר ההיא ותבא אליו לאמר דינה את דיני ממריבי׃

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

וימאן מיום אל יום ואחרי כן אמר בנפשו גם כי את האלהים אינני ירא ולאדם לא אשא פנים׃

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

אעשה את דין האלמנה הזאת על הוגיעה אתי פן תבוא תמיד ותדכאני במלים׃

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

ויאמר האדון שמעו את אשר אמר דין העולה׃

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

והאלהים הלא הוא יעשה דין בחיריו הקראים אליו יומם ולילה גם כי יתמהמה להושיעם׃

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

אני אמר לכם כי יעשה את דינם במהרה אך בן האדם בבאו הימצא אמונה בארץ׃

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

ויוסף וישא משלו אל אנשים בטחים בנפשם כי צדיקים המה ואחרים נבזים בעיניהם ויאמר׃

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

שני אנשים עלו אל המקדש להתפלל האחד פרוש והאחד מוכס׃

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

ויתיצב הפרוש לבדו ויתפלל לאמר אלהים אודך כי אינני כאשר האדם הגזלים והעשקים והנאפים או גם כמכס הזה׃

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

אני צם פעמים בשבוע אני מעשר את כל קניני׃

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

והמוכס היה עמד מרחוק ולא אבה אף לשאת את עיניו לשמים כי אם תופף על לבו לאמר אלהים סלח לי החוטא׃

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

אני אמר לכם כי ירד זה לביתו נצדק מזה כי כל המרים את נפשו ישפל ואשר ישפילה ירומם׃

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

ויביאו אליו גם את הילדים למען יגע בהם ויראו התלמידים ויגערו בם׃

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

ויקרא אתם ישוע אליו ויאמר הניחו לילדים לבוא אלי ואל תמנעום כי לאלה מלכות האלהים׃

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

אמן אמר אני לכם כל אשר לא יקבל את מלכות האלהים כילד הוא לא יבא בה׃

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

וישאלהו קצין אחד לאמר רבי הטוב מה לי לעשות ואירש חיי עולמים׃

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

ויאמר אליו ישוע מדוע קראת לי טוב אין טוב בלתי אחד האלהים׃

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

את המצות אתה יודע לא תנאף לא תרצח לא תגנב לא תענה עד שקר כבד את אביך ואת אמך׃

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

ויאמר את כל אלה שמרתי מנעורי׃

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

וישמע ישוע ויאמר עוד אחת חסרת מכר את כל אשר לך וחלק לעניים ויהי לך אוצר בשמים ובוא ולך אחרי׃

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

ויהי כשמעו את זאת ויעצב מאד כי עשר גדול היה לו׃

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

וירא ישוע כי נעצב ויאמר כמה יקשה לבעלי נכסים לבוא אל מלכות האלהים׃

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

כי נקל לגמל עבר בתוך נקב המחט מבוא עשיר אל מלכות האלהים׃

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

ויאמרו השמעים ומי יוכל להושע׃

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

ויאמר מה שיפלא מבני אדם לא יפלא מאלהים׃

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

ויאמר פטרוס הן אנחנו עזבנו את הכל ונלך אחריך׃

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

ויאמר אליהם אמן אמר אני לכם אין איש אשר עזב את ביתו או את אבותיו או את אחיו או את אשתו או את בניו למען מלכות האלהים׃

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

ולא יקח תחתיהם כפלים הרבה בעולם הזה ובעולם הבא חיי עולמים׃

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

ויקח אליו את שנים העשר ויאמר להם הננו עלים ירושלימה וימלא כל הכתוב בידי הנביאים על בן האדם׃

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

כי ימסר לגוים ויהתלו בו ויתעללו בו וירקו בפניו׃

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

ואחרי הכותם אתו בשוטים ימיתוהו וביום השלישי קום יקום׃

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

והם לא הבינו מאומה ויהי הדבר הזה נעלם מהם ולא ידעו את הנאמר׃

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

ויהי בקרבו אל יריחו והנה איש עור ישב על הדרך והוא משאל׃

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

וישמע את קול העם העבר וידרש לדעת מה זאת׃

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

ויגידו לו כי ישוע הנצרי עובר׃

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

ויצעק לאמר ישוע בן דוד חנני׃

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

וההלכים בראשנה גערו בו להחשתו והוא הרבה עוד לצעק ישוע בן דוד חנני׃

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

ויעמד ישוע ויצו להביאו אליו ויהי כאשר קרב וישאלהו לאמר׃

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

מה חפצך כי אעשה לך ויאמר אדני כי אראה׃

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

ויאמר אליו ראה אמונתך הושיעה לך׃

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

ופתאם ראה וילך אחריו הלך ושבח את האלהים וכל העם בראותם זאת נתנו תודה לאלהים׃

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.