John 12

Šest dana prije Pashe dođe Isus u Betaniju gdje bijaše Lazar koga je Isus uskrisio od mrtvih.

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

Ondje mu prirediše večeru. Marta posluživaše, a Lazar bijaše jedan od njegovih sustolnika.

І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

Tada Marija uzme libru prave dragocjene nardove pomasti, pomaže Isusu noge i otare ih svojom kosom. I sva se kuća napuni mirisom pomasti.

А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

Nato reče Juda Iškariotski, jedan od njegovih učenika, onaj koji ga je imao izdati:

І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

"Zašto se ta pomast nije prodala za trista denara i razdala siromasima?"

Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

To ne reče zbog toga što mu bijaše stalo do siromaha, nego što bijaše kradljivac: kako je imao kesu, kradom je uzimao što se u nju stavljalo.

А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

Nato Isus odvrati: "Pusti je! Neka to izvrši za dan mog ukopa!

І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

Jer siromahe imate uvijek uza se, a mene nemate uvijek."

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

Silno mnoštvo Židova dozna da je Isus ondje pa se okupi, ne samo zbog Isusa, već i zato da vide Lazara kojega on bijaše uskrisio od mrtvih.

А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

A glavari svećenički odlučiše i Lazara ubiti

А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

jer su zbog njega mnogi Židovi odlazili i vjerovali u Isusa.

бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

Kad je sutradan silan svijet koji dođe na Blagdan čuo da Isus dolazi u Jeruzalem,

А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

uze palmove grančice i iziđe mu u susret. Vikahu: "Hosana! Blagoslovljen Onaj koji dolazi u ime Gospodnje! Kralj Izraelov."

то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

A Isus nađe magarčića i sjede na nj kao što je pisano:

Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

Ne boj se, kćeri Sionska! Evo, kralj tvoj dolazi jašuć na mladetu magaričinu!

Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

To učenici njegovi isprva ne razumješe. Ali pošto je Isus bio proslavljen, prisjetiše se da je to bilo o njemu napisano i da mu baš to učiniše.

А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

Mnoštvo koje bijaše s njime kad Lazara pozva iz groba i uskrisi od mrtvih pronosilo je svjedočanstvo o tome.

Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

Stoga mu je i izišao u susret silan svijet: pročulo se da je on učinio to znamenje.

Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

Farizeji nato rekoše među sobom: "Vidite da ništa ne postižete. Eno, svijet ode za njim!"

Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

A među onima koji su se došli klanjati na Blagdan bijahu i neki Grci.

А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

Oni pristupe Filipu iz Betsaide galilejske pa ga zamole: "Gospodine, htjeli bismo vidjeti Isusa."

І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

Filip ode i kaže to Andriji pa Andrija i Filip odu i kažu Isusu.

Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

Isus im odgovori: "Došao je čas da se proslavi Sin Čovječji.

Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

Zaista, zaista, kažem vam: ako pšenično zrno, pavši na zemlju, ne umre, ostaje samo; ako li umre, donosi obilat rod.

Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

Tko ljubi svoj život, izgubit će ga. A tko mrzi svoj život na ovome svijetu, sačuvat će ga za život vječni.

Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

Ako mi tko hoće služiti, neka ide za mnom. I gdje sam ja, ondje će biti i moj služitelj. Ako mi tko hoće služiti, počastit će ga moj Otac." i što da kažem? Oče, izbavi me iz ovoga časa? No, zato dođoh u ovaj čas!

Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.