John 12

А шест дни преди Пасхата Иисус дойде във Витания, където беше Лазар, когото Той възкреси от мъртвите.

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

Там Му направиха вечеря и Марта прислужваше; а Лазар беше един от тези, които седяха с Него на трапезата.

І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

Тогава Мария, като взе една литра миро от чист и скъпоценен нард, помаза краката на Иисус и с косата си избърса краката Му; и къщата се изпълни с благоухание от мирото.

А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

Тогава един от учениците Му, Юда Искариотски, който щеше да Го предаде, каза:

І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

Защо не се продаде това миро за триста динария, за да се раздадат на бедните?

Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

А това каза не защото го беше грижа за бедните, а защото беше крадец и като държеше касата, вземаше това, което пускаха в нея.

А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

Тогава Иисус каза: Оставете я; тя е запазила това за деня на Моето погребение.

І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

Защото бедните винаги се намират между вас, но Аз не винаги се намирам.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

И голямо множество от юдеите узнаха, че е там; и дойдоха не само заради Иисус, но за да видят и Лазар, когото Той беше възкресил от мъртвите.

А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

А главните свещеници се наговориха да убият и Лазар,

А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

защото поради него мнозина от юдеите отиваха и вярваха в Иисус.

бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

На следващия ден едно голямо множество, което беше дошло на празника, като чуха, че Иисус идвал в Ерусалим,

А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

взеха палмови клони и излязоха да Го посрещнат, викайки: Осанна! Благословен, който иде в Господното Име, Царят на Израил!

то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

А Иисус, като намери едно магаренце, го възседна, както е писано:

Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

?Не бой се, дъще Сионова! Ето, твоят Цар идва, възседнал на магаренце.“

Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

Учениците Му отначало не разбраха това; но когато Иисус се прослави, тогава си спомниха, че това беше писано за Него и че те Му сториха това.

А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

А народът, който беше с Него, когато повика Лазар от гроба и го възкреси от мъртвите, свидетелстваше.

Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

По същата причина Го посрещна и множеството, защото чуха, че извършил това знамение.

Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

Затова фарисеите казаха помежду си: Вижте, че нищо не постигате! Ето, светът отиде след Него.

Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

А между онези, които дойдоха на поклонение по празника, имаше и някои гърци.

А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

Те отидоха при Филип, който беше от Витсаида Галилейска, и го помолиха, казвайки: Господине, искаме да видим Иисус.

І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

Филип дойде и каза на Андрей; а Андрей и Филип казаха на Иисус.

Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

А Иисус в отговор им каза: Дойде часът да се прослави Човешкият Син.

Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

Истина, истина ви казвам: ако житното зърно не падне в земята и не умре, то си остава само; но ако умре, дава много плод.

Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

Който обича живота си, ще го изгуби; и който мрази живота си на този свят, ще го запази за вечен живот.

Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

Ако служи някой на Мен, нека последва Мен; и където съм Аз, там ще бъде и служителят Ми. Който служи на Мен, него ще почете Моят Отец.

Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

Сега душата Ми е развълнувана; и какво да кажа? Отче, избави Ме от този час. Но за това дойдох до този час.

Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

Отче, прослави Името Си. Тогава дойде глас от небето: И го прославих, и пак ще го прославя!

Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

На това народът, който стоеше там, като чу, каза: Гръм е. Други пък казаха: Ангел Му говори.

А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

Иисус в отговор каза: Този глас не дойде заради Мен, а заради вас.

Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

Сега е съд на този свят; сега князът на този свят ще бъде изхвърлен вън.

Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

И Аз, когато бъда издигнат от земята, ще привлека всички при Себе Си.

І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

А като казваше това, Той означаваше от каква смърт щеше да умре.

А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

А множеството Му отговори: Ние сме чули от закона, че Христос пребъдва до века; а Ти как казваш, че Човешкият Син трябва да бъде издигнат? Кой е този Човешки Син?

А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

Тогава Иисус им каза: Още малко време светлината е между вас. Ходете, докато имате светлината, за да не ви обхване тъмнината. Който ходи в тъмнината, не знае къде отива.

І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

Докато имате светлината, вярвайте в светлината, за да станете синове на светлината. Това изговори Иисус и си отиде, и се скри от тях.

Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

Но макар и да беше извършил толкова знамения пред тях, те пак не вярваха в Него;

І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

за да се изпълни реченото от пророк Исая, който каза: ?Господи, кой от нас е повярвал на онова, което сме чули? И на кого се е открила мишцата Господна?“

щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

Те затова не можеха да вярват, защото Исая пак е казал:

Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

?Ослепил е очите им и закоравил сърцата им, да не би с очи да видят и със сърце да разберат, за да се обърнат и да ги изцеля.“

Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

Това каза Исая, защото видя славата Му и говори за Него.

Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

Но пак мнозина от първенците повярваха в Него, но поради фарисеите не Го изповядаха, за да не бъдат отлъчени от синагогата;

Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

защото обикнаха човешката слава повече от Божията слава.

Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

А Иисус извика и каза: Който вярва в Мен, не в Мен вярва, а в Онзи, който Ме е пратил.

А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

И който вижда Мен, вижда Онзи, който Ме е пратил.

А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

Аз дойдох като светлина на света, за да не остане в тъмнина никой, който вярва в Мен.

Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

И ако някой чуе думите Ми и не ги пази, Аз не го съдя; защото не дойдох, за да съдя света, а за да спася света.

Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

Който Ме отхвърля и не приема думите Ми, има кой да го съди – словото, което говорих, то ще го съди в последния ден.

Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

Защото Аз не говорих от Себе Си, а Отец, който Ме прати, Той Ми даде заповед какво да кажа и какво да говоря.

Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

И зная, че Неговата заповед е вечен живот. И така, това, което говоря, го говоря така, както Ми е казал Отец.

І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.