John 11

Един човек на име Лазар, от Витания, от селото на Мария и на сестра й Марта, беше болен.

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

А Мария, чийто брат Лазар беше болен, беше онази, която помаза Господа с миро и избърса краката Му с косата си.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

И така, сестрите пратиха до Него да Му кажат: Господи, ето, този, когото обичаш, е болен.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

А Иисус, като чу, каза: Тази болест не е смъртоносна, а е за Божията слава – за да се прослави Божият Син чрез нея.

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

А Иисус любеше Марта и сестра й, и Лазар.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

И когато чу, че бил болен, престоя два дни на мястото, където се намираше.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

След това каза на учениците: Да отидем пак в Юдея.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Учениците Му казаха: Равви, сега юдеите искаха да Те убият с камъни, и пак ли там отиваш?

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Иисус отговори: Нали денят има дванадесет часа? Ако някой ходи денем, не се препъва, защото вижда светлината на този свят.

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Но ако някой ходи нощем, се препъва, защото светлината не е в него.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

Това изговори и след това им каза: Нашият приятел Лазар е заспал, но Аз отивам да го събудя.

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Тогава учениците Му казаха: Господи, ако е заспал, ще оздравее.

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Но Иисус беше говорил за смъртта му, а те мислеха, че говори за почиване в сън.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Тогава Иисус им каза ясно: Лазар умря.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Но заради вас се радвам, че не бях там, за да повярвате. Но нека да отидем при него.

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Тогава Тома, наречен Близнак, каза на другарите си, учениците: Да отидем и ние, за да умрем с него.

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

И така, като дойде Иисус, намери, че той беше вече от четири дни в гроба.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

А Витания беше близо до Ерусалим – на около петнадесет стадия;

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

и много от юдеите бяха при Марта и Мария, за да ги утешават за брат им.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

А Марта, като чу, че идел Иисус, отиде да Го посрещне; а Мария седеше вкъщи.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Тогава Марта каза на Иисус: Господи, ако Ти беше тук, нямаше да умре брат ми.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Но и сега зная, че каквото и да поискаш от Бога, Бог ще Ти даде.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Иисус й каза: Брат ти ще възкръсне.

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Марта Му каза: Зная, че ще възкръсне във възкресението на последния ден.

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Иисус й каза: Аз съм възкресението и животът; който вярва в Мен, ако и да умре, ще живее;

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

и никой, който е жив и вярва в Мен, няма да умре до века. Вярваш ли ти това?

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

Тя Му каза: Да, Господи, аз вярвам, че Ти си Христос, Божия Син, който има да дойде на света.

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

И като каза това, тя отиде и тайно повика сестра си Мария, като каза: Учителят е дошъл и те вика.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

И тя, щом чу това, стана бързо и отиде при Него.

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Иисус още не беше дошъл в града, а беше на мястото, където Го посрещна Марта.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

А юдеите, които бяха с нея вкъщи и я утешаваха, като видяха, че Мария стана бързо и излезе, я последваха, като мислеха, че отива на гроба да плаче там.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

И така, Мария, като дойде там, където беше Иисус, и Го видя, падна пред краката Му и Му каза: Господи, да беше Ти тук, нямаше да умре брат ми.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Иисус, като я видя, че плаче, и че юдеите, които дойдоха с нея, плачат, възнегодува в духа Си и се смути.

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

И каза: Къде го положихте? Казаха Му: Господи, ела и виж.

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

Иисус се просълзи.

І закапали сльози Ісусові...

Тогава юдеите казаха: Виж колко го е обичал!

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

А някои от тях казаха: Не можеше ли Този, който отвори очите на слепия, да направи така, че и този да не умре?

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

А Иисус, негодувайки пак в Себе Си, дойде на гроба. Беше пещера и на нея беше отърколен камък.

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Иисус каза: Махнете камъка. Марта, сестрата на умрелия, Му каза: Господи, смърди вече, защото от четири дни е мъртъв.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Иисус й каза: Не ти ли казах, че ако повярваш, ще видиш Божията слава?

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Тогава те махнаха камъка. А Иисус повдигна очи нагоре и каза: Отче, благодаря Ти, че Ме послуша.

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Аз знаех, че Ти винаги Ме слушаш, но казах това заради множеството, което стои наоколо, за да повярват, че Ти си Ме изпратил.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Като каза това, извика със силен глас: Лазаре, излез навън!

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

И умрелият излезе с ръце и крака, повити в саван, и лицето му увито с кърпа. Иисус им каза: Разповийте го и го оставете да си върви.

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Тогава много от юдеите, които бяха дошли при Мария и видяха това, което направи Иисус, повярваха в Него.

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

А някои от тях отидоха при фарисеите и им казаха какво беше извършил Иисус.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Затова главните свещеници и фарисеите свикаха Синедриона и казаха: Какво ще правим ние? Защото този Човек върши много знамения.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Ако Го оставим така, всички ще повярват в Него; и римляните ще дойдат и ще отнемат и страната ни, и народа ни.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

А един от тях, Каяфа, който беше първосвещеник през тази година, им каза: Вие нищо не знаете,

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

нито съобразявате, че за нас е по-добре един човек да умре за народа, отколкото да загине целият народ.

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

Това той не каза от себе си, а тъй като беше първосвещеник през онази година, предсказа, че Иисус ще умре за народа,

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

и не само за народа, но и за да събере в едно разпръснатите Божии деца.

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

И така, от онзи ден те се съветваха да Го убият.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Затова Иисус вече не ходеше открито между юдеите, а оттам отиде в една местност близо до пустинята, в един град, наречен Ефраим, и там остана с учениците Си.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

А наближаваше юдейската Пасха; и мнозина от провинцията се изкачиха в Ерусалим преди Пасхата, за да се очистят.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

И така, те търсеха Иисус и стоейки в храма, разговаряха помежду си: Как ви се вижда? Няма ли да дойде на празника?

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

А главните свещеници и фарисеите бяха издали заповед: ако узнае някой къде е, да извести, за да Го уловят.

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.