Proverbs 13

اَلابْنُ الْحَكِيمُ يَقْبَلُ تَأْدِيبَ أَبِيهِ، وَالْمُسْتَهْزِئُ لاَ يَسْمَعُ انْتِهَارًا.

Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

مِنْ ثَمَرَةِ فَمِهِ يَأْكُلُ الإِنْسَانُ خَيْرًا، وَمَرَامُ الْغَادِرِينَ ظُلْمٌ.

З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

مَنْ يَحْفَظُ فَمَهُ يَحْفَظُ نَفْسَهُ. مَنْ يَشْحَرْ شَفَتَيْهِ فَلَهُ هَلاَكٌ.

Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

نَفْسُ الْكَسْلاَنِ تَشْتَهِي وَلاَ شَيْءَ لَهَا، وَنَفْسُ الْمُجْتَهِدِينَ تَسْمَنُ.

Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

اَلصِّدِّيقُ يُبْغِضُ كَلاَمَ كَذِبٍ، وَالشِّرِّيرُ يُخْزِي وَيُخْجِلُ.

Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

اَلْبِرُّ يَحْفَظُ الْكَامِلَ طَرِيقَهُ، وَالشَّرُّ يَقْلِبُ الْخَاطِئَ.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

يُوجَدُ مَنْ يَتَغَانَى وَلاَ شَيْءَ عِنْدَهُ، وَمَنْ يَتَفَاقَرُ وَعِنْدَهُ غِنًى جَزِيلٌ.

Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

فِدْيَةُ نَفْسِ رَجُل غِنَاهُ، أَمَّا الْفَقِيرُ فَلاَ يَسْمَعُ انْتِهَارًا.

Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

نُورُ الصِّدِّيقِينَ يُفَرِّحُ، وَسِرَاجُ الأَشْرَارِ يَنْطَفِئُ.

Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

اَلْخِصَامُ إِنَّمَا يَصِيرُ بِالْكِبْرِيَاءِ، وَمَعَ الْمُتَشَاوِرِينَ حِكْمَةٌ.

Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

غِنَى الْبُطْلِ يَقِلُّ، وَالْجَامِعُ بِيَدِهِ يَزْدَادُ.

Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

الرَّجَاءُ الْمُمَاطَلُ يُمْرِضُ الْقَلْبَ، وَالشَّهْوَةُ الْمُتَمَّمَةُ شَجَرَةُ حَيَاةٍ.

Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

مَنِ ازْدَرَى بِالْكَلِمَةِ يُخْرِبُ نَفْسَهُ، وَمَنْ خَشِيَ الْوَصِيَّةَ يُكَافَأُ.

Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

شَرِيعَةُ الْحَكِيمِ يَنْبُوعُ حَيَاةٍ لِلْحَيَدَانِ عَنْ أَشْرَاكِ الْمَوْتِ.

Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

اَلْفِطْنَةُ الْجَيِّدَةُ تَمْنَحُ نِعْمَةً، أَمَّا طَرِيقُ الْغَادِرِينَ فَأَوْعَرُ.

Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

كُلُّ ذَكِيٍّ يَعْمَلُ بِالْمَعْرِفَةِ، وَالْجَاهِلُ يَنْشُرُ حُمْقًا.

Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

اَلرَّسُولُ الشِّرِّيرُ يَقَعُ فِي الشَّرِّ، وَالسَّفِيرُ الأَمِينُ شِفَاءٌ.

Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

فَقْرٌ وَهَوَانٌ لِمَنْ يَرْفُضُ التَّأْدِيبَ، وَمَنْ يُلاَحِظ التَّوْبِيخَ يُكْرَمُ.

Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

اَلشَّهْوَةُ الْحَاصِلَةُ تَلُذُّ النَّفْسَ، أَمَّا كَرَاهَةُ الْجُهَّالِ فَهِيَ الْحَيَدَانُ عَنِ الشَّرِّ.

Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

اَلْمُسَايِرُ الْحُكَمَاءَ يَصِيرُ حَكِيمًا، وَرَفِيقُ الْجُهَّالِ يُضَرُّ.

Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

اَلشَّرُّ يَتْبَعُ الْخَاطِئِينَ، وَالصِّدِّيقُونَ يُجَازَوْنَ خَيْرًا.

Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

اَلصَّالِحُ يُورِثُ بَنِي الْبَنِينَ، وَثَرْوَةُ الْخَاطِئِ تُذْخَرُ لِلصِّدِّيقِ.

Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

فِي حَرْثِ الْفُقَرَاءِ طَعَامٌ كَثِيرٌ، وَيُوجَدُ هَالِكٌ مِنْ عَدَمِ الْحَقِّ.

Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

مَنْ يَمْنَعُ عَصَاهُ يَمْقُتِ ابْنَهُ، وَمَنْ أَحَبَّهُ يَطْلُبُ لَهُ التَّأْدِيبَ.

Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

اَلصِّدِّيقُ يَأْكُلُ لِشَبَعِ نَفْسِهِ، أَمَّا بَطْنُ الأَشْرَارِ فَيَحْتَاجُ.

Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.