Luke 15

erant autem adpropinquantes ei publicani et peccatores ut audirent illum

Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

et murmurabant Pharisaei et scribae dicentes quia hic peccatores recipit et manducat cum illis

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.

et ait ad illos parabolam istam dicens

А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

quis ex vobis homo qui habet centum oves et si perdiderit unam ex illis nonne dimittit nonaginta novem in deserto et vadit ad illam quae perierat donec inveniat illam

Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

et cum invenerit eam inponit in umeros suos gaudens

А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

et veniens domum convocat amicos et vicinos dicens illis congratulamini mihi quia inveni ovem meam quae perierat

І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.

dico vobis quod ita gaudium erit in caelo super uno peccatore paenitentiam habente quam super nonaginta novem iustis qui non indigent paenitentia

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

aut quae mulier habens dragmas decem si perdiderit dragmam unam nonne accendit lucernam et everrit domum et quaerit diligenter donec inveniat

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

et cum invenerit convocat amicas et vicinas dicens congratulamini mihi quia inveni dragmam quam perdideram

А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!

ita dico vobis gaudium erit coram angelis Dei super uno peccatore paenitentiam agente

Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

ait autem homo quidam habuit duos filios

І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

et dixit adulescentior ex illis patri pater da mihi portionem substantiae quae me contingit et divisit illis substantiam

І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

et non post multos dies congregatis omnibus adulescentior filius peregre profectus est in regionem longinquam et ibi dissipavit substantiam suam vivendo luxuriose

А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

et postquam omnia consummasset facta est fames valida in regione illa et ipse coepit egere

А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

et abiit et adhesit uni civium regionis illius et misit illum in villam suam ut pasceret porcos

І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

et cupiebat implere ventrem suum de siliquis quas porci manducabant et nemo illi dabat

І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

in se autem reversus dixit quanti mercennarii patris mei abundant panibus ego autem hic fame pereo

Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

surgam et ibo ad patrem meum et dicam illi pater peccavi in caelum et coram te

Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

et iam non sum dignus vocari filius tuus fac me sicut unum de mercennariis tuis

Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

et surgens venit ad patrem suum cum autem adhuc longe esset vidit illum pater ipsius et misericordia motus est et adcurrens cecidit supra collum eius et osculatus est illum

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

dixitque ei filius pater peccavi in caelum et coram te iam non sum dignus vocari filius tuus

І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

dixit autem pater ad servos suos cito proferte stolam primam et induite illum et date anulum in manum eius et calciamenta in pedes

А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

et adducite vitulum saginatum et occidite et manducemus et epulemur

Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

quia hic filius meus mortuus erat et revixit perierat et inventus est et coeperunt epulari

бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

erat autem filius eius senior in agro et cum veniret et adpropinquaret domui audivit symphoniam et chorum

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

et vocavit unum de servis et interrogavit quae haec essent

І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

isque dixit illi frater tuus venit et occidit pater tuus vitulum saginatum quia salvum illum recepit

А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

indignatus est autem et nolebat introire pater ergo illius egressus coepit rogare illum

І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

at ille respondens dixit patri suo ecce tot annis servio tibi et numquam mandatum tuum praeterii et numquam dedisti mihi hedum ut cum amicis meis epularer

А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

sed postquam filius tuus hic qui devoravit substantiam suam cum meretricibus venit occidisti illi vitulum saginatum

Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

at ipse dixit illi fili tu semper mecum es et omnia mea tua sunt

І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

epulari autem et gaudere oportebat quia frater tuus hic mortuus erat et revixit perierat et inventus est

Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!