Job 8

respondens autem Baldad Suites dixit

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

usquequo loqueris talia et spiritus multiplex sermones oris tui

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

numquid Deus subplantat iudicium et Omnipotens subvertit quod iustum est

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

etiam si filii tui peccaverunt ei et dimisit eos in manu iniquitatis suae

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

tu tamen si diluculo consurrexeris ad Deum et Omnipotentem fueris deprecatus

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

si mundus et rectus incesseris statim evigilabit ad te et pacatum reddet habitaculum iustitiae tuae

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

in tantum ut priora tua fuerint parva et novissima tua multiplicentur nimis

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

interroga enim generationem pristinam et diligenter investiga patrum memoriam

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

hesterni quippe sumus et ignoramus quoniam sicut umbra dies nostri sunt super terram

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

et ipsi docebunt te loquentur tibi et de corde suo proferent eloquia

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

numquid vivere potest scirpus absque humore aut crescet carectum sine aqua

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

cum adhuc sit in flore nec carpatur manu ante omnes herbas arescit

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

sic viae omnium qui obliviscuntur Deum et spes hypocritae peribit

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

non ei placebit vecordia sua et sicut tela aranearum fiducia eius

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

innitetur super domum suam et non stabit fulciet eam et non consurget

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

humectus videtur antequam veniat sol et in horto suo germen eius egreditur

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

super acervum petrarum radices eius densabuntur et inter lapides commorabitur

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

si absorbuerit eum de loco suo negabit eum et dicet non novi te

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

haec est enim laetitia viae eius ut rursum de terra alii germinentur

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Deus non proiciet simplicem nec porriget manum malignis

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

donec impleatur risu os tuum et labia tua iubilo

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

qui oderunt te induentur confusione et tabernaculum impiorum non subsistet

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!