Job 8

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

respondens autem Baldad Suites dixit

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

usquequo loqueris talia et spiritus multiplex sermones oris tui

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

numquid Deus subplantat iudicium et Omnipotens subvertit quod iustum est

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

etiam si filii tui peccaverunt ei et dimisit eos in manu iniquitatis suae

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

tu tamen si diluculo consurrexeris ad Deum et Omnipotentem fueris deprecatus

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

si mundus et rectus incesseris statim evigilabit ad te et pacatum reddet habitaculum iustitiae tuae

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

in tantum ut priora tua fuerint parva et novissima tua multiplicentur nimis

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

interroga enim generationem pristinam et diligenter investiga patrum memoriam

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

hesterni quippe sumus et ignoramus quoniam sicut umbra dies nostri sunt super terram

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

et ipsi docebunt te loquentur tibi et de corde suo proferent eloquia

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

numquid vivere potest scirpus absque humore aut crescet carectum sine aqua

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

cum adhuc sit in flore nec carpatur manu ante omnes herbas arescit

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

sic viae omnium qui obliviscuntur Deum et spes hypocritae peribit

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

non ei placebit vecordia sua et sicut tela aranearum fiducia eius

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

innitetur super domum suam et non stabit fulciet eam et non consurget

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

humectus videtur antequam veniat sol et in horto suo germen eius egreditur

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

super acervum petrarum radices eius densabuntur et inter lapides commorabitur

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

si absorbuerit eum de loco suo negabit eum et dicet non novi te

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

haec est enim laetitia viae eius ut rursum de terra alii germinentur

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Deus non proiciet simplicem nec porriget manum malignis

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

donec impleatur risu os tuum et labia tua iubilo

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

qui oderunt te induentur confusione et tabernaculum impiorum non subsistet