Job 37

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

super hoc expavit cor meum et emotum est de loco suo

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

audite auditionem in terrore vocis eius et sonum de ore illius procedentem

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

subter omnes caelos ipse considerat et lumen illius super terminos terrae

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

post eum rugiet sonitus tonabit voce magnitudinis suae et non investigabitur cum audita fuerit vox eius

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

tonabit Deus in voce sua mirabiliter qui facit magna et inscrutabilia

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

qui praecipit nivi ut descendat in terram et hiemis pluviis et imbri fortitudinis suae

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

qui in manu omnium hominum signat ut noverint singuli opera sua

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

ingredietur bestia latibulum et in antro suo morabitur

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

ab interioribus egreditur tempestas et ab Arcturo frigus

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

flante Deo concrescit gelu et rursum latissimae funduntur aquae

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

frumentum desiderat nubes et nubes spargunt lumen suum

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

quae lustrant per circuitum quocumque eas voluntas gubernantis duxerit ad omne quod praeceperit illis super faciem orbis terrarum

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

sive in una tribu sive in terra sua sive in quocumque loco misericordiae suae eas iusserit inveniri

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

ausculta haec Iob sta et considera miracula Dei

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

numquid scis quando praeceperit Deus pluviis ut ostenderent lucem nubium eius

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

numquid nosti semitas nubium magnas et perfectas scientias

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

nonne vestimenta tua calida sunt cum perflata fuerit terra austro

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

tu forsitan cum eo fabricatus es caelos qui solidissimi quasi aere fusi sunt

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

ostende nobis quid dicamus illi nos quippe involvimur tenebris

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

quis narrabit ei quae loquor etiam si locutus fuerit homo devorabitur

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

at nunc non vident lucem subito aer cogitur in nubes et ventus transiens fugabit eas

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

ab aquilone aurum venit et ad Deum formidolosa laudatio

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

digne eum invenire non possumus magnus fortitudine et iudicio et iustitia et enarrari non potest

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

ideo timebunt eum viri et non audebunt contemplari omnes qui sibi videntur esse sapientes